75 років Інституту держави і права: Як заклад адаптується до умов війни.

Директор провідного правового інституту України поділився ключовими викликами, що стоять перед науковою установою.

Цього року Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, один із найстаріших та найпрестижніших науково-дослідних центрів України, святкує свій 75-річний ювілей. Цей видатний етап в історії інституту відзначає чотири покоління вчених, що істотно вплинули на розвиток української юридичної науки та процеси державотворення в країні.

Сьогодні, в умовах війни та євроінтеграційних прагнень України, робота Інституту набула нових завдань, а з ними й викликів. Як науковці працювали над Конституцією та сотнями законів? Чи є майбутнє у нового покоління науковців? Та як інститут виживає в умовах обмеженого фінансування?

Про це та багато іншого -- у розмові з директором Інституту держави і права, доктором юридичних наук, професором, академіком НАПрН України Олександром Скрипнюком.

Олександре Васильовичу, поділіться, будь ласка, своїм професійним досвідом. Яким чином ви опинилися у сфері юриспруденції і врешті-решт стали керівником Інституту держави і права?

-- Мій шлях до юридичної галузі не був простим. Спочатку я закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Але коли в країні почалися зміни -- проголошення Декларації про державний суверенітет, здобуття незалежності, -- я зрозумів, що знань з історії недостатньо. Потрібно було ще й розуміти право, тож я вирішив продовжити освіту в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова.

Після захисту кандидатської дисертації я тривалий час працював у Вищій атестаційній комісії при Кабінеті міністрів України, а потім -- у президії Національної академії правових наук України. У 2017 році мене запросили до Інституту, хоча співпрацюю з ним ще з 1997 року як сумісник. Два з половиною роки тому мене обрали директором Інституту держави і права.

Інститут держави і права імені В. М. Корецького недавно відзначив свій 75-річний ювілей. Які основні успіхи цього інституту ви могли б виділити за цей період?

-- Загалом інститут був створений кількома важливими постановами, тому у нас немає одного конкретного дня заснування, який би ми святкували.

Протягом 75 років сталося чимало захоплюючих подій. Дозвольте зробити короткий історичний огляд: інститут був заснований відповідно до постанови Ради міністрів СРСР, яку підписав Йосип Сталін. Уявіть собі, яке важливе значення на той час надавали створенню науково-дослідного інституту, що займався питаннями державності та права.

Проте, процес заснування цього інституту виявився доволі складним. Москва всіма можливими способами заважала його створенню в Україні, особливо після припинення українізації та проведення Голодомору. Всі ці дії входили до плану на знищення української ідентичності. Проте, незважаючи на труднощі, життя продовжувалося, економіка прогресувала, і попит на юридичні спеціалісти зростав. Важливим імпульсом для створення Інституту стало включення Української РСР до числа засновників Організації Об'єднаних Націй.

Завдяки активним діям Володимира Михайловича Корецького, видатного ученого та засновника нашого інституту, у 1949 році було засновано сектор держави і права при Академії наук УРСР. Цей сектор у 1969 році перетворився на повноцінний науково-дослідний інститут.

Загалом наш інститут має кілька основних напрямків діяльності, які визначалися ще при його заснуванні. Це проведення фундаментальних і прикладних досліджень, підготовка та атестація наукових кадрів, експертна робота, а також міжнародне співробітництво в галузі держави і права.

Якщо говорити про конкретні досягнення, інститут брав участь у всіх державотворчих процесах Незалежної України. Наші співробітники брали участь у розробці Декларації про державний суверенітет України у 1990 році, а також у підготовці проєкту Конституції 1996 року.

Протягом періоду незалежності України розроблено близько 20 проектів кодексів та понад 200 законодавчих ініціатив, серед яких виділяються Цивільний, Сімейний та Господарський кодекси. Наші дослідники створили приблизно 880 монографій та 11 тисяч статей.

-- Ви згадали про опір Москви ще під час заснування інституту. На вашу думку, як все ж таки вдалося подолати всі ці виклики?

Москва, безумовно, ставилася до створення Інституту держави і права з певною недовірою. У той час усі аспекти, пов'язані з українською державністю, навіть у рамках радянської республіки, знаходилися під суворим контролем. Влада в Москві наполягала на тому, щоб інститут зосередився виключно на питаннях господарського та колгоспного законодавства, ігноруючи теми, що стосуються державності. Однак завдяки зусиллям першого директора, Володимира Михайловича Корецького, вдалося розширити спектр досліджень.

Корецький виступав не тільки як вчений, але й як особистість світового масштабу. Його авторитет і мережа міжнародних контактів були вражаючими; він брав участь у розробці Декларації прав людини, співпрацював з Організацією Об'єднаних Націй і обіймав посаду судді в Міжнародному суді ООН. Завдяки його високій репутації, керівництво радянської України було змушене враховувати його думку. Навіть те, що він не ідентифікував себе як комуніст, не стало на заваді отриманню ним численних нагород і визнання за його внесок.

Тема створення Конституції викликає великий інтерес. Чи могли б ви поділитися більш детальною інформацією про те, яким чином науковці вашого інституту брали участь у цьому процесі?

По-перше, наші співробітники активно брали участь у конституційному процесі як в радянський період, так і в епоху незалежності України. У радянські часи в нашому інституті було створено проект Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка була ухвалена в 1978 році. Сьогодні цю Конституцію вважають прикладом "розвинутого соціалізму", і хоча з сучасних позицій ми можемо оцінювати її досить критично, вона все ж таки стала важливим етапом у становленні конституційного права в Україні.

Після проголошення незалежності України постала необхідність створення нової Конституції. На цьому етапі в інституті активно розпочали дослідження в галузі конституційного права, що стало основою для подальших наукових ініціатив. У 1996 році була ухвалена Конституція Незалежної України, і співробітники нашого інституту відіграли важливу роль у її розробці. Вони стали членами конституційної комісії, брали участь у редагуванні тексту основного закону та надавали експертні консультації.

Цей процес не завершився із затвердженням Конституції. У наступні роки відбулися численні конституційні реформування, в яких наші дослідники активно брали участь. Наприклад, після утворення Національної Конституційної Ради та Конституційної Асамблеї співробітники нашого інституту займалися удосконаленням основного закону держави.

Наш третій директор, Юрій Сергійович Шемшученко, обіймав посаду заступника голови Конституційної Асамблеї, яку очолював перший президент України Леонід Макарович Кравчук. Я також мав честь бути членом цієї Асамблеї і керував комісією, що займалася питаннями реалізації Конституції України.

Яким чином війна, ініційована Росією, змінила діяльність інституту?

Війна безумовно відзначилася на нашій діяльності. Від 2014 року, коли Крим був анексований, а південно-східні регіони України опинилися під окупацією, численні співробітники покинули країну або перемістилися на захід України. Ми зробили все можливе, щоб зберегти наш колектив і забезпечити стабільність роботи. Проте наразі ми відчуваємо серйозні проблеми зі старінням кадрів.

З 24 лютого 2022 року наша команда перейшла на дистанційний формат роботи, проте керівництво залишалося на місці щодня. Нам довелося кардинально змінити підхід до організації діяльності та адаптувати стратегію розвитку інституту. Ми зосередилися на дослідженнях, що відповідають нагальним потребам суспільства та держави в умовах війни. Всі наші наукові теми були узгоджені з Міністерством оборони України, і ми продовжуємо працювати на захист нашої країни та сприяння її перемозі.

-- Яка зараз повсякденна робота вашого інституту?

На даний момент основна увага зосереджена на викликах, що виникли внаслідок війни. Ми активно займаємося правовим супроводом для забезпечення перемоги України. Однією з ключових галузей нашої діяльності є вивчення аспектів євроатлантичної інтеграції.

Наші дослідження охоплюють широкий спектр тем, включаючи національну безпеку, оборону, державний суверенітет та інші важливі питання. Ще одним ключовим напрямком нашої роботи є підготовка та атестація наукових кадрів високої кваліфікації. У нас функціонують потужні наукові школи, кількість яких перевищує 15. Серед них — школи з теорії держави і права, конституційного, муніципального, міжнародного, цивільного права та процесу, а також кримінального права.

У нашій організації існують як давні наукові школи, що мають багатий досвід і традиції, так і нові ініціативи. Наприклад, ми пишаємося нашою унікальною школою космічного права, яка отримала міжнародне визнання. Це одна з наших основних гордостей. Також нещодавно була заснована школа правової політології.

В інституті функціонує 9 наукових підрозділів, а також 1 допоміжний, що відповідає за організацію підготовки та атестації наукових кадрів. Завдяки високій кваліфікації наших фахівців, у нашій команді працює 36 докторів наук, 51 кандидат наук, а також 7 академіків і 7 членів-кореспондентів Національної академії наук та Національної академії правових наук України. В нашому навчальному закладі здобувають освіту 253 аспіранти та 47 докторантів. Також діють 4 докторські ради, які раніше спеціалізувалися на захисті кандидатських дисертацій у галузі права та політичних наук. Наразі ми розширили наші можливості, відкривши новий напрямок у публічному адмініструванні.

Ще однією захоплюючою сферою нашої роботи є створення аналітичних доповідей для державних установ та органів місцевого самоврядування. В інституті функціонує Рада наукових експертиз, яка за час своєї діяльності підготувала більше 2500 наукових висновків для Комітетів Верховної Ради, Офісу Президента, Кабінету Міністрів та інших державних структур. Додатково, наші провідні фахівці є активними учасниками науково-консультативних рад при Верховній Раді, Конституційному Суді та Верховному Суді.

Ми активно взаємодіємо з Національною академією наук, Національною академією правових наук, а також з провідними вищими навчальними закладами та науковими установами як в Україні, так і за її межами. Зокрема, наша співпраця охоплює такі організації, як Рада Європи, ОБСЄ та інші міжнародні структури. Наші експерти активно залучені до роботи європейських інститутів, що займаються науковими дослідженнями.

Чи не могли б ви згадати найзначніші та найновіші законодавчі акти, над якими велась робота?

Останні законодавчі ініціативи, в яких ми брали участь, безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Серед них є законопроєкт про Раду національної безпеки і оборони, закон про Службу безпеки України, а також нормативні акти, що стосуються декомунізації та інших важливих питань. Ці документи мають на меті забезпечення демократичних принципів, захист суверенітету України та підтримання нашої боротьби за перемогу. Йдеться не тільки про їхню розробку, а й про проведення експертиз, які підтверджують їхню дієвість у досягненні цілей національної безпеки.

-- Ви згадали про роботу над процесом євроінтеграції. Які виклики стоять перед Україною у цьому напрямку?

Один із найбільших викликів полягає в узгодженні національного законодавства з правовими нормами Європейського Союзу. Це складний і об'ємний процес, що передбачає переклад значної кількості європейських актів на українську мову, а також внесення відповідних змін до нашого законодавства. Важливо забезпечити гармонізацію національних норм з європейськими стандартами, оскільки це є критично важливим кроком у напрямку інтеграції України до ЄС. З часом, у міру просування цього процесу, виникає дедалі більше нових завдань.

Ви також згадували про виклики, пов'язані з фінансуванням вашого інституту. Яким чином це позначається на вашій діяльності і які кроки ви плануєте вжити, щоб подолати ці проблеми?

Ми відчуваємо серйозні труднощі через брак фінансування. Ця проблема торкається не лише нашої установи, а й усієї академічної науки в Україні. Розуміємо, що війна та інші обставини обмежують можливості держави інвестувати в наукові дослідження. Наразі ми змушені працювати з дуже обмеженими фінансовими ресурсами, що ускладнює реалізацію запланованих проектів. Усі наші працівники були переведені на половину ставки, хоча обсяг роботи залишився незмінним.

Проте ми активно шукаємо рішення для покращення ситуації. Наш інститут реалізує свої проекти в комерційній сфері, не відволікаючись від наукових цілей. Протягом минулого року ми отримали 5,5 мільйона гривень доходу, а цього року вже досягли 6 мільйонів. Ми пропонуємо аспірантам платне навчання та здійснюємо правові експертизи для юридичних і фізичних осіб.

Крім того, ми активно працюємо над залученням міжнародних грантових проєктів, що допоможе нам отримати додаткові фінансові ресурси. Ми також дивимося на європейську модель, де 50% фінансування науки забезпечує держава, а інші 50% -- наукові установи заробляють самі. В умовах війни ми також повинні адаптуватися до нових реалій і знаходити шляхи фінансової підтримки для нашої діяльності.

-- З приводу старіння наукових кадрів. Яким є вік, коли співробітників вважають молодими науковцями, і як ви працюєте над омолодженням?

Молодими дослідниками ми вважаємо осіб, які вже отримали ступінь доктора філософії. Зазвичай це люди у віці від 25 до 35 років. Після досягнення 35 років вони починають працювати над своїми докторськими дисертаціями. Оновлення кадрового складу є для нас життєво важливим, особливо в контексті вищої наукової еліти – докторів наук. Ми вже значно омолодили керівництво наукових відділів, і тепер більше половини з них мають вік до 55 років.

Молоді науковці часто володіють іноземними мовами, що забезпечує тісну співпрацю з міжнародними науковими центрами та університетами. Вони активно залучені до міжнародних проєктів, і навіть під час війни сім наших науковців проходять стажування за кордоном. Це важливо для збереження та розвитку інституту в сучасних умовах.

В яких саме місцях проходять стажування наукові працівники? Чи маєте ви партнерство з якісь закордонними науковими установами?

-- Безумовно, співпраця з закордонними університетами є важливим напрямком нашої діяльності. Ми співпрацюємо з університетами Польщі, Чехії, Франції, Італії та Швейцарії. Наприклад, один з наших провідних науковців, доктор наук Олексій Кресін, протягом останніх двох років стажувався у Швейцарії та Італії. Він повертається до України вже за місяць. Олексій є визнаним лідером у сфері порівняльного правознавства.

-- Цікаво, як ви оцінюєте загальний стан юридичної науки в Україні? Які тенденції можете виокремити?

Коли мова йде про тенденції, доцільно розрізняти академічну науку та наукову діяльність, що здійснюється у вищих навчальних закладах. Академічна наука в Україні фокусується на вирішенні основних проблем, які впливають на розвиток держави та суспільства, охоплюючи як внутрішні, так і зовнішні аспекти. Зовнішні виклики включають інтеграцію України до євроатлантичних структур та визначення її ролі в міжнародному правовому середовищі. У свою чергу, наука в університетах орієнтується переважно на освітні процеси та підготовку навчально-методичних матеріалів, які підтримують навчання. Внаслідок великого навантаження на викладачів, їм зазвичай бракує часу для проведення глибоких наукових досліджень.

Втім, деякі науковці, попри це, продовжують займатися науковими дослідженнями. Ми активно залучаємо таких фахівців до співпраці з нашим інститутом. Нещодавно ми оголошували конкурс на посади старших наукових співробітників та завідувачів відділів. Ми зацікавлені у висококваліфікованих кадрах.

-- Чи є майбутнє юридичної професії в Україні? Які компетенції будуть найбільш затребуваними?

-- Насправді в Україні спостерігається перевиробництво юристів, проте, нам бракує фахівців високої кваліфікації. А підготовка таких фахівців є необхідною для розвитку правової держави.

На час відновлення незалежності України існувало всього п’ять основних університетів, які займалися підготовкою юристів. Сьогодні їх налічується понад 200, проте якісних викладачів і науковців все ще бракує.

На сьогоднішній день важливими напрямами підготовки професіоналів є інтелектуальне право, міжнародне гуманітарне право, право Європейського Союзу та теорія міжнародного права. Конфлікти посилили необхідність у навчанні фахівців у цих областях. Крім того, Україні терміново потрібні експерти в сфері правосуддя та правозастосування.

Які у Інституту наміри на найближчий час? Чи передбачаєте ви запуск нових спеціалізацій?

Ми раді повідомити, що розпочали новий напрямок у нашій діяльності – публічне адміністрування. Нещодавно ми провели реорганізацію, в результаті якої з'явився відділ міжгалузевих і порівняльних досліджень. Окрім цього, ми зосереджуємо увагу на таких важливих аспектах, як соціологія права, філософія права та юридична психологія. Ці сфери є ключовими для нашого подальшого розвитку.

Ми також розглядаємо можливість запуску магістерських програм в нашому інституті. Зокрема, ми плануємо спеціалізації в області міжнародного права, публічного управління та національної безпеки. Існує значний попит на кваліфікованих фахівців у цих сферах, і в нас є компетентні викладачі, які можуть забезпечити високий рівень підготовки кадрів.