"Наступ опозиції в Курську"
13-й Форум вільної Росії відобразив подальшу ескалацію радикальних настроїв у цій частині суспільства.
Приблизно півроку тому ми досліджували результати 12-го Форуму вільної Росії, який проходив у Вільнюсі, у статті "Курс російської опозиції - на радикалізацію протесту". З тих пір багато чого змінилося, і, зокрема, в цьому напрямку. Вибачте за гру слів, але вже можна говорити про "Курськ російської опозиції". Так, на Форумі відбулася окрема дискусійна панель, присвячена Курській операції.
Тому важливо зазначити, що жарти про "хороших русских" та іронічне ставлення до них - це не про ФВР. Тут зібралася дійсно радикально антипутінська опозиція.
ТЛО ДЛЯ ФОРУМУ - СКАНДАЛЬНА СИТУАЦІЯ "НЕВЗЛІНГЕЙТ" ТА ТРАГІЧНА СМЕРТЬ ДАДІНА
Цей вступ є надзвичайно важливим, адже в останні часи спостерігається рекордна втома від багатошарового та неоднозначного конгломерату, який часто називають "російською опозицією". Це сталося на фоні так званого "невзлінгейту" — заплутаного скандалу, що розгорівся між Леонідом Невзліним, колишнім співвласником ЮКОСу, та Фондом боротьби з корупцією (ФБК) на чолі з Олексієм Навальним, причому витоки інформації, що стали основою конфлікту, були здійснені агентами ФСБ. У ситуації, коли розслідування лише починається, ще зарано визначати, хто правий, а хто ні. Однак цю ситуацію, яка нагадує внутрішню боротьбу за вплив та усунення конкурентів на політичному полі в екзилі, вже охрестили "ядерним ударом" по антипутінській опозиції. Учасники цього конфлікту, водночас, відволікаються від самого поняття "антипутінства"...
Вищезазначене описує події, що відбулися перед 13-м Форумом. Проте його завершення збіглося з трагічною новиною про загибель на фронті російського активіста Ільдара Дадіна. Його ім'я стало відомим завдяки неофіційному найменуванню статті Кримінального кодексу РФ, що стосується "неодноразового порушення порядку проведення публічних заходів", що, по суті, означає обмеження конституційного права на свободу зібрань. Дадін став першим, хто поніс покарання за цю статтю в Росії. Після початку повномасштабного конфлікту він зміг втекти до України, де спочатку приєднався до Сибірського батальйону, а потім перейшов до Легіону "Свобода Росії". На жаль, 6 жовтня з’явилася інформація про те, що Дадін загинув у бою на Харківщині.
А наступного дня Рада Форуму ухвалила рішення для увічнення пам'яті Героя, а також для підтримки всіх форм антипутінського опору заснувати премію імені Ільдара Дадіна. Її відтепер вручатимуть людям, "які проявили себе як незламні борці з путінською тиранією". Це не патетика, а просто чітка, принципова позиція. І це - справді антипутінська опозиція.
ПІДТРИМКА ЗСУ ЯК КЛЮЧОВИЙ ВИМІР ДЛЯ СПРАВЖНЬОЇ ОПОЗИЦІЇ
Сегмент російської опозиції, який входить у коло ФВР, іноді синонімічно називають "каспаровським" - за ім'ям його лідера, 13-го чемпіона світу з шахів, опозиціонера Гаррі Каспарова. Співзасновником Форуму є ще одна помітна постать - Іван Тютрін. В ексклюзивному коментарі Укрінформу він розповів, як збирали кошти на підтримку підрозділів російських добровольців, що воюють у складі ЗСУ, що було закуплено (автобус, старлінки, медичні засоби, зимове обмундирування). І як збирають кошти нині, на поточному Форумі.
Після цього Тютрін зазначив, що наразі це питання є основним розмежуванням у російській опозиції.
Це питання є надзвичайно важливим, оскільки більшість російських опозиціонерів вважають підтримку ЗСУ та російських добровольців неприйнятною. Вони переконані, що в постпутінській Росії ті, хто сьогодні активно підтримує Україну, втратять будь-які шанси на електоральну підтримку. Проте нас такі електоральні перспективи не турбують; ми переконані, що перемога України є головним пріоритетом для російської опозиції. Відповідно, ми не зважаємо на це і прагнемо робити все можливе для надання допомоги. Я сподіваюся, що наші дії стануть прикладом для інших російських антивоєнних активістів та для російської еміграції, яка уважно слідкує за подіями. Тому ми займаємося такими ініціативами... Якщо раніше основним критерієм нашого Форуму було "Крим - це Україна", то сьогодні ми оцінюємо підтримку ЗСУ та підрозділів російських добровольців, які воюють на їхньому боці.
"СПИСОК ПУТІНА". СУПЕРЕЧКИ ЩОДО ПОЗНЕРА ТА ВЕНЕДИКТОВА
Сам Форум, тобто шість його дискусійних панелей, проходив 5 жовтня. 6 жовтня в межах його культурно-історичної програми відбулася презентація виставки "Обличчя російського спротиву". А 4 жовтня пройшло відкрите засідання робочих груп ФВР та його Ради. "Відкрите" - для учасників Форуму, але не для журналістів. Утім, кількох представників преси, зокрема кореспондента Укрінформу, у ці робочі залаштунки пустили (з проханням не оприлюднювати деяких важливих деталей). Це було дуже корисним для того, щоб побачити зсередини робочу "кухню" Форуму.
Засідання групи, присвячене обговоренню та затвердженню нових пропозицій щодо розширення санкційного "Списку Путіна", викликало особливий інтерес. Це важливий етап, оскільки ФВР активно працює над його впровадженням у демократичних країнах, що вже відчутно позначається на ситуації. Цього разу до "Списку" потрапили представники російських, так званих, "правоохоронних" органів, які насправді є частиною репресивної системи, що переслідує активістів, найвідважніших та найпринциповіших людей — тих, хто залишився в цій безумній країні. Також до списку були включені призначені загарбниками особи на тимчасово окупованих територіях України, а також керівники і співробітники кремлівської "фабрики фейків", відомої як "Команда І".
Але найгарячіші суперечки здійнялися навколо двох людей, яких часто називали та називають (а дехто й досі вважає) "лібералами": популярних теле- та радіоведучих Володимира Познера й Олексія Венедиктова.
Познер, який тривалий час залишався у тіні, нещодавно дав своє перше детальне інтерв'ю після початку великої війни. У розмові він уникав багатьох складних тем, проте прямо зазначив, що існувала попередня угода. Незабаром він планує повернутися на екран російського пропагандистського "Першого каналу".
Історія з Венедиктовим виглядає ще складнішою. У своїй манері спілкування він демонструє велику гнучкість і хитрість: "з одного боку...", "з іншого боку...", "однак водночас...". Додатково, здається, він намагається створити й інші механізми захисту своїх слів. Як повідомило мені одне джерело, під час нещодавньої журналістської бесіди, присутні стали свідками того, як Венедиктов заявив, що нібито він "урятував 3,5 тисячі українських дітей". Проте, звісно, без конкретизації, про що саме йдеться. На даний момент в інтернеті знайти цю цитату ще не вдалося. Що ж, будемо спостерігати, як зазвичай каже Венедиктов, "будєм наблюдать". Як тільки з'явиться більше інформації, ми обов'язково проведемо фактчекінг цієї заяви.
Врешті-решт, було ухвалено рішення включити Познера до "Списку Путіна". Щодо "кейс Венедиктова", то він наразі перебуває на стадії розгляду і формування. Тут сподіваються на детальніший аналіз його виступів французькою мовою, де він виявляє меншу обережність у висловлюваннях, які можуть трактуватися як виправдання дій Кремля.
КАСПАРОВ І ЛАНДСБЕРГІС - ЩОДО НЕВИРІШЕНОСТІ ЗАХІДНИХ КРАЇН
А тепер - про основний день Форуму. На його початку дуже важливими та символічними здалися слова добровольця ЛСР Олексія Барановського: "Легіон "Свобода Росії", Форум вільної Росії... Очевидно, що ми робимо одну справу. Ми - на передовій, ви - в тилу. І наша взаємодія дуже важлива". Як подяку за підтримку Легіону та на знак такої єдності Барановський подарував Гаррі Каспарову як лідерові Форуму біло-синьо-білий прапор з підписами бійців одного з підрозділів ЛСР. (До речі, на Форумі окремо заявили про недоречність старої імперської державної символіки, зокрема двоголового орла).
Подальший розгляд усіх дискусійних панелей Форуму не має сенсу. Більш того, найцікавіші моменти можна знайти у відеозаписі. Однак, все ж є кілька аспектів, на які варто звернути увагу.
Дві дискусії докладно розглядали поточну політичну ситуацію навколо російсько-української війни та у світі загалом. "Від Формул миру - до Формули перемоги України. Від опозиції - до антипутінського спротиву". "Новий світовий порядок. Альянс демократів і змова кримінальних диктатур у XXI столітті".
В обох брав участь Каспаров. Варто зазначити, що його оцінки були дуже різкими, що за нинішньої ситуації очікувано. Він констатував нестачу, а часом відсутність політичної волі країн Заходу. Їх невміння-небажання чітко визначитися з метою війни, що триває. А нею має стати: "Перемога України, поразка Росії". І така неоднозначність Заходу вкрай негативно впливає на поточну ситуацію. Показово, що скору зустріч у Німеччині лідерів США, ФРН, Франції та Великої Британії Каспаров назвав "зібранням політичних імпотентів".
На захід завітав його, так би мовити, охоронець - 91-річний Вітаутас Ландсбергіс, який у 1990 році очолював литовську боротьбу за незалежність від СРСР. Наразі він проходить лікування, і на його голові видно бинти. Проте промова Вітаутаса, як завжди, була енергійною, потужною та гострою. Він різко розкритикував західних політиків за їхню нездатність усвідомити, що насправді розпочалася безкомпромісна боротьба між демократичними країнами та диктатурами. Вітаутас також поставив риторичне питання, чи не слід змінити тему дискусійної панелі, на яку він завітав, на "Альянс демократій з авторитарними режимами". На завершення свого виступу Ландсбергіс закликав західні країни не піддаватися страху перед різними формами кремлівського шантажу та сміливо дотримуватися своєї політики.
Повертаючись до думок Каспарова, він підкреслив, що серйозною помилкою частини американського політичного істеблішменту є спроба втиснути сучасну ситуацію в рамки старого трикутника Вашингтон - Пекін - Москва, що виник за часів президентства Ніксона. Постійність таких стратегій становить загрозу. Аналогічно, занепокоєння щодо нищівної поразки Росії та потенційного її розпаду є також небезпечними. І в цей момент, коли досвід свідчить про те, що збереження імперської Москви є більшою загрозою, ніж її розпад.
НЕОБХІДНІСТЬ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ. СТАЛІСТЬ ПРИМІТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ
Цій темі було виділено окрему дискусію під назвою "Безмежна імперія: деколонізація в лапках чи без них?". Хід обговорення продемонстрував, що позиції ФВР, принаймні його більшості, все більше наближаються до поглядів Форуму вільних народів Постросії.
У коментарі для Укрінформу народний депутат Верховної Ради Олег Дунда, котрий перебував у Вільнюсі, підкреслив, що цей факт є найбільш знаковим: "Після 12-го Форуму вільної Росії, який відбувся в кінці лютого 2024 року, відбулися просто неймовірні зміни. Тепер відкрито обговорюється, що розпад Росії неминучий, і це станеться внаслідок перемоги України. Залишається питання, якими будуть нові кордони і як саме відбуватиметься цей процес. Також важливо зрозуміти, що потрібно зробити для того, щоб цей розпад пройшов максимально гладко і без насильства", - зазначив український парламентарій.
Тобто, за його словами, сприйняття цією частиною російської опозиції розпаду Росії як нормального процесу, з яким "існує готовність працювати", і є головним результатом 13-го Форуму вільної Росії у Вільнюсі.
Загалом, можна зазначити, що на цьому заході спостерігався особливий "ефект Дунди". Це проявляється у тому, що авторитетні експерти посилалися на нашого народного депутата та підтверджували його думки, які часто були провокаційними та парадоксальними. Однак важливо підкреслити, що справа не лише в особистих характеристиках депутата, а й у значущості тієї держави, яку він представляє, будучи її парламентським представником.
На економічній сесії під назвою "Війна на виснаження. Російська економіка в умовах тривалої війни" відомий експерт Владислав Іноземцев підтримав одну з думок Дунди. Зокрема, він зазначив, що слід знайти спосіб передати конфісковані в Європі російські активи європейським компаніям для збільшення виробництва озброєнь. Адже малозабезпечена КНДР стабільно постачає агресору в кілька разів більше боєприпасів, ніж заможна, але пасивна Європа - Україні; варто зауважити, що це є тезою з інших дискусій.
В економічній сесії були й інші зіркові експерти - Сергій Алексашенко, Михайло Крутихін, Дмитро Некрасов. На жаль, те, про що вони говорили, нас не тішить. Так, російська економіка - примітивна, ресурсна, без інновацій, така, що деградує. Проте надто повільно. І за умов коректного регулювання зверху та наявності ринкових механізмів, на жаль, достатньо стійка, попри санкції. Отже, покладатися саме на її більш-менш швидкий крах, на думку експертів, наразі не варто. До перемоги над Кремлем мають призвести передусім інші чинники.
Варто також згадати цікаву думку Іноземцева. Багато людей обговорюють можливість падіння путінського режиму внаслідок поразки. Однак історія свідчить, що навіть у моменти поразки подібні режими здатні об'єднати націю (так само, як і після здобуття перемог). Найсприятливіший час для започаткування змін — це саме період військової невизначеності. (Адже Російська імперія зазнала краху в 1917 році саме в таких обставинах).
На виборах у Литві представлені сім проєктів, пов'язаних із слідами з Росії.
А тепер повернемося до теми, яку ми обговорювали на початку. "Курська народна республіка? Російський прикордонний регіон під контролем ЗСУ як новий виклик для російської опозиції". Тут ми почули захоплюючі свідчення свідків та важливі роздуми. Але найбільше вразила теоретична дискусія, яка, попри свою складність, була зовсім не нудною.
Мовилося про те, чи можна використовувати в цьому випадку термін "окупація", як казав журналіст російського опозиційного видання Sotaproject, що побував у Курській області. Першою висловила незгоду з цим Євгенія Чирикова (вона ж принагідно нагадала, як по-різному ведуть себе ЗСУ на Курщині та російські окупанти на українських землях). На її позицію пристав Барановський.
А потім слово взяла знана юристка Олена Лукьянова. Тут можна було очікувати якогось суто наукового юридичного визначення. Але вона несподівано розвернула розмову в інший бік, іронічний, нагадавши, що сама Росія (точніше - Путін) запропонувала чудовий термін для цієї події - "ситуація". От його і варто використовувати! "Ситуація територіальної невизначеності", - дотепно додав Барановський.
Марк Фейгін, який також долучився до обговорення, підкреслив, що наявність Збройних сил України в Курській області значно послаблює російські наступальні дії на Донбасі. Він вважає, що якщо до завершення року російська армія не зможе витіснити ЗСУ з Курщини, це створить враження, що для Москви 2024 рік стане провальним.
Остання сесія дискусійного формату зосередилася на темі "ФСБ у боротьбі з демократіями та російською опозицією". Ця тема виявилася надзвичайно актуальною та важливою, особливо в контексті триваючого "невзлінгейту", про що зазначали численні учасники. Важливо підкреслити, що обговорення стосувалося не лише ФСБ, але й інших російських спецслужб, таких як ГРУ, Служба зовнішньої розвідки та Центр "Э" (відповідальний за боротьбу з екстремізмом) Міністерства внутрішніх справ. Насправді, це було не стільки обговорення, скільки колективна лекція, на якій досвідчені фахівці акцентували увагу на тому, що, перебуваючи в демократичних країнах Заходу, важливо не знижувати рівень пильності і дотримуватися відповідних заходів безпеки. Цю спільну доповідь варто було б прослухати кожному.
Мені запам'яталися дві тези - одна щодо російської опозиції, друга - стосовно Балтії. Опозиційний політик Геннадій Гудков, який колись працював у спецслужбах, висловив упевненість, що й тут, на Форумі, є хтось із російської агентури. Щоб системно боротися з цим, опозиція має заводити щось подібне до своєї контррозвідки, що важко та дорого. Гудков запропонував також інший варіант: щоб 100-150 найбільш активних членів Форуму пройшли через поліграф (що також недешево). Принаймні він сам готовий. Але то справа добровільна, і в такому масовому випадку домовлятися про це непросто.
Вражаюча заява литовського політичного аналітика Марюса Лаурінавічюса стала темою обговорення. Цієї неділі в Литві пройдуть парламентські вибори, а дострокове голосування вже розпочалося 8 жовтня. Лаурінавічюс висловив думку, що з 15 політичних партій, які беруть участь у виборах, у 7 (!) можна виявити зв'язки з Москвою. Це твердження важко сприймати, проте експерт, який розуміє ситуацію, має на це свої підстави. Важливо зауважити, що, незважаючи на цю інформацію, не слід перебільшувати ситуацію. Литовські спецслужби працюють професійно і контролюють обстановку. У демократичній державі їхні дії організовані інакше, ніж у випадку з авторитарним режимом Росії.
"ЛИЦЕ РОСІЙСЬКОГО ПРОТЕСТУ" У СТІНАХ НКВС-ГЕСТАПО-КДБ
Останнім заходом, як я вже казав, було відкриття виставки "Обличчя російського спротиву". Вона розташована у вільнюському Музеї окупації та боротьби за свободу. Це велика будівля в центрі міста, в якій були і НКВС, і гестапо, і КДБ. Фотографії політв'язнів розвішані у внутрішніх двориках для прогулянок цього моторошного дому. До того ж світлини - не за склом, а за ґратами. Це посилює емоційний вплив.
У одній з перших "кімнат" – обмовлений дебістами праведник Юрій Дмитрієв, який доклав чимало зусиль для відновлення істини про Сандармох, символічне місце українського "розстріляного відродження". Продовжуючи далі, можна побачити світлі обличчя, щирі погляди людей, які в умовах повномасштабної агресії не залишалися байдужими і не ховалися...
Ця експозиція не лише відтворює історичні моменти та події, які варто пам'ятати, але й яскраво демонструє, завдяки обраному місцю, генетичний зв'язок із найтрагічнішими періодами сучасного кремлівського режиму, який безумовно потребує зміни.
