Специфічного лікування лихоманки Західного Нілу не існує, зазначає інфекціоніст Голубовська | УНН
Головний інфекціоніст України повідомила про те, що специфічного лікування та вакцини для боротьби з лихоманкою Західного Нілу наразі немає. Спалах захворювання в Україні викликає серйозні занепокоєння, оскільки його важко діагностувати, проте більшість випадків протікає в легкій формі.
Не існує спеціалізованого лікування, яке б безпосередньо діяло на вірус, що викликає лихоманку Західного Нілу. Про це повідомила в інтерв'ю УНН головний інфекціоніст України, заслужений лікар, професор Ольга Голубовська.
"Специфічної профілактики не існує, а вакцини для людей також немає. Можна використовувати лише неспецифічні заходи, такі як репеленти та інсектициди, а також потрібно знищувати місця розмноження комарів. (...) Цей патоген належить до третьої групи біологічної небезпеки, що є досить серйозним показником. Для порівняння, четверта група включає такі небезпечні віруси, як вірус Ебола та зразки біологічної зброї. Після спалахів у США всі донори крові проходять тестування на можливість зараження вірусом лихоманки Західного Нілу. Цей вірус становить велику загрозу і є більш небезпечним, ніж COVID-19. На жаль, специфічного лікування не розроблено, немає і противірусної терапії, а також поки що немає жодних ознак її появи," - зазначила експерт.
У Києві від ускладнень, спричинених гарячкою Західного Нілу, загинули три особи, повідомляє КМДА. 30 серпня 2024 року, 09:17 * 35108 переглядів
На думку Голубовської, епідемія, яка нині спостерігається в Україні, має надзвичайно серйозний характер. Окрім цього, недуга важко піддається діагностиці.
"... що можна відзначити позитивного, так це те, що велика кількість людей переносить захворювання в легкій формі. Це означає, що ми їх часто не ідентифікуємо. У пацієнтів може спостерігатися лише підвищена температура і загальне нездужання. Існують люди, у яких немає жодних проявів катарального синдрому. Це легкі випадки. Можливе також виникнення кон'юнктивіту, а респіраторні симптоми трапляються дуже рідко. Лише у приблизно одного відсотка пацієнтів спостерігається найважча форма захворювання, яку ми називаємо нейроінвазивною. Вона дійсно є складною. Є кілька її варіантів. Хоча ми не маємо офіційних рекомендацій щодо лікування, ми вже розробили ефективні методики, і результати нашої терапії є дуже позитивними. Є випадки, коли пацієнти впадають у мозкову кому, але навіть тут ми можемо досягати добрих результатів, якщо розпочати лікування негайно, а не чекати, не знаючи на що. Інфекції, будь-які інфекції, вимагають швидкого лікування. Якщо пацієнт потрапляє до реанімації в критичному стані, необхідно діяти відразу і отримувати результати. Якщо лікування не дає ефекту, його потрібно змінити, аби знайти ефективний підхід. Це єдиний спосіб досягти успіху", - зазначила інфекціоніст.
Як зазначила експерт, раніше ця недуга вважалася характерною лише для Африки. Під час її першого виявлення було виявлено, що близько 47% населення долини Західного Нілу мали антитіла до вірусу, що і стало причиною назви "лихоманка Західного Нілу". Проте з часом ця інфекція поширилася майже на всю Європу, де стала ендемічною, тобто звичною для даного регіону. Перед початком війни в Україні налічувалося 20 вогнищ цього захворювання. В нашій країні мешкають комарі, які є переносниками вірусу, а основними резервуарами для нього виступають переважно птахи. Однак, іноді птахи гинуть через цю лихоманку, і тому Голубовська не виключає, що мертві птахи, які все частіше помічаються жителями Київщини, можуть бути інфіковані цим захворюванням.
"Одна з пацієнток, яку я консультувала, повідомила про загибель кількох курей у своєму господарстві. Це свідчить про епідеміологічну ситуацію," - поділилася лікар.
Вона зазначила, що людина виступає як мертва гілка у ланцюзі передачі вірусу: якщо комар укусять інфіковану особу, а потім здорову, остання не підхопить хворобу. Проте досвід Сполучених Штатів, які, за словами лікаря, стикалися з "значними спалахами" цієї недуги, вказує на те, що боротьба з комарами має опосередкований вплив на поширення інфекції. Саме на скорочення чисельності комарів були спрямовані заходи, що вжили під час першого спалаху хвороби в США у 1999 році. Ці дії проводилися вже тоді, коли ще не було з'ясовано, яка саме інфекція викликала захворювання серед людей.
У США, в 1999 році, коли ще не було зрозуміло, що відбувається, і багато хто не вірив у можливість епідемії в такому заможному місті, як Нью-Йорк, епідеміологи почали досліджувати ситуацію. Що ж вони виявили? Велика кількість комарів могла бути потенційними переносниками захворювання. Тоді розпочалися активні заходи: проводилися обходи житлових районів, мешканців просили позбутися стоячої води в ємностях, очищали водойми, де накопичувалася вода, і забезпечували всіх необхідними інсектицидами. У каналізацію випустили рибок гамбузій, які поїдають личинки комарів. Ці дії суттєво зменшили чисельність переносників, що, в свою чергу, знизило ризик захворювання. Лікар також наголосила, що в Україні свого часу фактично знищили систему санітарно-епідеміологічного нагляду.
Для отримання більш детальної інформації про стан справ із інфекційними хворобами ознайомтеся з інтерв'ю з інфекціоністом Ольгою Голубовською. Вона зазначає, що в Україні існує негативне ставлення до противірусних ліків, які є єдиним ефективним засобом у боротьбі з вірусними захворюваннями.
