Андрій Кулібаба висловився: "На третій рік війни загальний стан підготовки виглядає жахливо".

Військовослужбовець Збройних Сил України та учасник Громадської ради доброчесності Андрій Кулібаба висловлює свої думки щодо основної загальновійськової підготовки в українських збройних силах:

"На 3-ій рік війни загальна підготовка виглядає як повна п**да"

Короткий аналіз та рекомендації за підсумками збору даних щодо досвіду проходження БЗВП.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Як і слід було очікувати, ситуація виявилася досить поганою. Збір відгуків відбувся завдяки розповідям моїх товаришів та друзів, яких я особисто переконував і запрошував приєднатися до Збройних Сил України. Додатково, інформацію я отримав і з соціальних мереж від реальних людей, які пережили БЗВП.

У навчальних центрах спостерігається серйозна профанація освітнього процесу: учасники не отримують необхідних знань і навичок, а умови, в яких вони проходять навчання, є жахливими і сприймаються як звичні. Особливо деморалізуючим для новобранців є те, що потрапивши до навчального центру, вони втрачають повагу з боку персоналу — це проявляється у спілкуванні, забезпеченні, умовах проживання, а також у процесах навчання та тренувань.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Виділю ключову проблему, що впливає на всі аспекти: недостатня організація управлінських процесів. Це стосується як побутових умов, так і навчального процесу, а також загальної атмосфери, в якій опиняються новоприбулі мобілізовані.

Ця проблема включає відсутність належного менеджменту, безвідповідальність тих, хто приймає управлінські рішення, а також брак контролю та ефективної зовнішньої перевірки.

На даний момент я вважаю, що можна розглянути такі варіанти дій для подолання цієї проблеми:

Ключовим аспектом є встановлення відповідальності для командирів та керівників навчальних установ за дотримання стандартів та виконання ключових показників ефективності (KPI). У випадку невиконання цих вимог необхідно вжити відповідних заходів, таких як накладення штрафів, позбавлення премій, проведення службових розслідувань, а в крайніх випадках — звільнення з посади.

Деталізована проблематика за напрямками.

Неправильне харчування, яке вказали більшість опитаних.

Найпоширеніша м'ясна їжа – це сосиски, які часто були низької якості. Їх споживали в часи, коли не вистачало власних запасів. Яєць не було зовсім, а рибу подавали зрідка – іноді всього по дві шпроти.

"Жахлива їжа котра готувались при ігноруванні всіх санітарних норм, що спричинило хвилю кишечних захворювань у ОС".

- Обмежені ресурси для забезпечення особистої гігієни, зокрема нерегулярний доступ до душу, який зазвичай доступний лише раз на тиждень, а також відсутність можливостей для прання.

У洗澡 можна лише двічі на тиждень у бані, до якої потрібно йти приблизно 30 хвилин. Потім ще близько години стояти в черзі, перш ніж впустять 25 голих чоловіків у приміщення з всього 4 душовими розпилювачами. Кожному надається всього 1-2 хвилини для миття, а потім ще 30-40 хвилин потрібно витратити на збори та повернення назад.

"один раз на тиждень приймати душ"

В душовій, яка була заборонена для використання, наш взвод вирішив звести власну. Прати речі можна було або вручну, або в пральній машинці, якщо пощастить (персонал стверджував, що ротний заборонив їх використання). Протягом усього нашого перебування в бзп вдалося попрати одяг в машинці лише тричі, один раз за пачку сигарет.

- Брак належних місць для проживання, а також переповненість житлових наметів, що знижувало комфорт і прямо впливало на здоров'я рекрутів.

Неприємні життєві умови стали характерними для цього перехідного етапу, коли опалення вже не діяло, а тепло ще не з’явилося. У нашому взводі з 30 осіб від 5 до 7 людей постійно не було на місці через проблеми зі здоров'ям. Хвороби, які виникали, були б уникнені, якби особовий склад мав можливість спати в сухому та теплому приміщенні.

У наметі, призначеному для 17 осіб, проживало 35 чоловік.

- Недостатньо електрики або її повна відсутність на локаціях, що впливало на побутовий комфорт і можливість користуватися електроприладами.

"Відсутність постійної електрики на локації"

Програма підготовки має короткостроковий характер, що не забезпечує належного рівня підготовки. Додатково, значна частина часу була витрачена на різноманітні заняття, які не пов'язані з ефективним навчанням.

"Приблизно 20% пар не було проведено через відсутність необхідних нарядів. У навчальному процесі планували виділити час для самостійного навчання, проте замість цього ми витрачали зусилля на прибирання калюж мітлами."

"Тренування з тактики медичної допомоги тривало всього один день. Інструктори були запрошені ззовні. Якість навчання була на високому рівні. Проте вважаю, що одного дня для освоєння всіх аспектів БЗВП недостатньо."

- Імітація процесу навчання: Більшість занять зводилася до формального відтворення навчальних ситуацій. Учасники відзначали, що тренування виглядали більше як формальність, а не як серйозна підготовка до бойових дій. Це було однією з найпоширеніших думок серед респондентів.

"Примусова фізична активність, численні завдання, включаючи й неофіційні, перерви в стрільбах або тренуваннях, коли наш інструктор з радіо висловлює невдоволення: 'Та ви вже набридли, давайте закінчуйте'). Багато інформації, яка не була викладена, хоч і входить до програми, а також вкрай недостатня база з тактичної медицини."

Протягом усього навчання ми використали не більше трьох магазинів.

Включення рекрутів у виконання завдань та інших заходів, що відволікали їх від навчального і тренувального процесу.

"Брак інструкторів, відсутність узгодженості в їхніх діях та надмірна орієнтація на залучення курсантів до суспільно корисних проектів ("роботи без сенсу")"

"Наряди - це окрема історія. факт того, що вас знімають з навчань для того, щоб ви постояли на шлагбаумі, і не дають можливості дослухати пропущених занять - приклад похуїзму. Ми так пропустили Кропиву, у нас було менше урбана, не було розвідки. Інші взводу пропускали медицину".

Респонденти неодноразово висловлювали незадоволення через недостатню кількість інструкторів, а також зазначали, що деякі з них не мали практичного бойового досвіду, що негативно відбивалося на рівні навчання.

Оскільки навчальний персонал не має бойового досвіду, їм бракує уявлення про те, як і до чого готувати своїх підопічних.

"На нашу навчальну роту (220 людей) було 5-6 сержантів-інструкторів. Але не всі вони були присутні на заняттях. Це виливалося в моменти, коли один інструктор проводив "навчальну лекцію" на 220 людей. Що однозначно впливало на якість матеріалу. Бо банально було нічого не чутно.

Один інструктор на тридцять шість учасників. Переважну частину часу ми просто "тактично витрачали" в лісі. Програма навчання була зосереджена на "перевірках", що нагадувала імітацію навчального процесу під час перевірок.

Недостатня або повністю відсутня матеріально-технічна база.

Після огляду матеріально-технічного забезпечення з медичної допомоги з'ясувалося, що в наявності є шість турнікетів, кілька бандажів та пошкоджені ноші. Згодом стало очевидно, що ситуація не є критичною, оскільки в навчальному центрі курс з тактичної медицини прослухали лише двоє з чотирьох взводів.

"Необхідна базова навчальна інфраструктура відсутня. Брак макетів гранат, мін та зброї відчутний. Також не представлені навіть основи теорії щодо маскування, дронів і протитанкових систем."

- Застаріла навчальна програма, яка не охоплює сучасних реалій війни.

Складається враження, що матбаза та програма залишились на рівні 1980-х років і не зазнали жодних змін...

"Могли б планшет з кропивою показати - нею кожен користується. відсутність модулів по РЕБ (дуже важливо зараз), реагування на БпЛА"

Потреба в удосконаленні ставлення до майбутніх військовослужбовців та врахуванні їхніх індивідуальних потреб є надзвичайно важливою. Це включає в себе такі аспекти, як вік, фізична підготовка, стан здоров'я, а також, що не менш значимо, стать.

Рекрути не раз відчували психологічний тягар та негативне ставлення з боку своїх командирів.

"...на кожному етапі служби солдат відчував себе лише об'єктом та безправним ресурсом..."

Ставлення до мобілізованих було як до худоби: відбирали мобільні телефони, а можливість зустрічей із сім'єю обмежувалася 25 хвилинами, і то не щотижня. Іноді навіть не дозволяли побачення, незважаючи на те, що близькі могли їхати з іншого кінця країни.

Існування різних заборон і обмежень, які не стосуються дисципліни, може слугувати інструментом тиску та придушення. Звичайно, певні обмеження є необхідними, адже ми усвідомлюємо важливість безпеки, проте їх слід застосовувати в розумних межах і уникати зайвих крайнощів.

"Постійне обмеження свободи у вільний від занять час навіть на території містечка - в чіпок не можна, в спортзал не можна бо хтось там украв улюблену гирю мпзшника"

У всіх, хто перебував у транзиті, конфіскували паспорти та мобільні телефони. Паспорти забрали, щоб уникнути втечі, а телефони - для того, щоб не було скарг на гарячу лінію Міністерства оборони України.

Особливо хочу підкреслити:

- Питання перебування рекрутів, які планово мають навчатися за кордоном, але до того, як буде набрана група, перебувають у навчальних центрах. Окремі люди можуть затримуватися в НЦ на період трьох тижнів і більше, причому з ними не проводяться жодні навчальні та тренувальні процеси. Таким чином, людина перебуває у поганих умовах, виконує господарські роботи, витрачаючи час, співмірний усьому курсу БЗВП, але жодним чином не залучена до підготовки та навчання.

Призначення на посади інструкторів людей, які тільки-но завершили БЗВП, призводить до того, що їхня діяльність стає абсолютно відірваною від практичної реальності. Відсутність реального досвіду в будь-якій сфері знижує їхню ефективність, а також негативно впливає на авторитет серед рекрутів, які не вважають таких інструкторів надійними джерелами знань і досвіду.

Вивчаючи зазначені респонденти періоди проходження базового загальноосвітнього військового підготовки, я дійшов висновку, що проблеми, в основному, залишалися незмінними, незалежно від часу, коли проходила підготовка. Це вказує на брак позитивних змін, відсутність ефективної системи контролю якості, а також на наявність системних проблем, які вимагають вирішення на рівні політики підготовки.

Усі обізнані з тим, що відбувається, і висновки здаються зрозумілими. Проте, як показує досвід, потрібно частіше обговорювати навіть найочевидніші істини, адже за ними нерідко приховані наша нездатність бачити та байдужість.