Розділені Сполучені Штати: як виборчий процес в США може занурити країну в період політичних конфліктів і насильства.
Дональд Трамп, який так і не визнав свою поразку на виборах 2020 року та не взяв на себе відповідальність за події у Капітолії, продовжує використовувати агресивну риторику, іноді відкрито погрожуючи своїм суперникам.
"Та сама влада, яка не піклується про сотні тисяч нелегальних іммігрантів-злочинців, які приїжджають до нашої країни, не хоче, щоб у нас були домашні тварини. Просто божевілля", - заявив під час мітингу в Північній Кароліні кандидат у віцепрезиденти від республіканців Джей Ді Венс.
Отже, політик висловив свою реакцію на загибель білки Арахіса, популярної фігури в соцмережах, яку стратили у "демократичному" штаті Нью-Йорк. Це викликало глибоке обурення серед республіканців та особисто Дональда Трампа.
Ця розповідь могла б здаватися просто курйозом, якби не одне важливе застереження. Імовірність виникнення значної хвилі насильства після закінчення президентських виборів у США є безпрецедентно високою.
Близько чотирьох років тому Джо Байден, ставши президентом США, у своїй інавгураційній промові закликав до єдності в країні, яка зазнала розколу під час правління Дональда Трампа. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що ці надії не виправдалися — політична поляризація в американському суспільстві лише посилилася.
Різноманітні дослідження свідчать про те, що виборці обох партій — як демократи, так і республіканці — все більше віддаляються один від одного в аспектах внутрішньої політики. Вони дедалі частіше сприймають своїх політичних опонентів як "зло" і зменшують рівень позитивного сприйняття стосовно них.
Поляризація відчувається не лише в думках виборців у США. Нещодавнє дослідження The New York Times показало, що з останніх виборів президента американці все частіше переїжджають в округи, де живуть їхні політичні однодумці.
Прихильники Дональда Трампа і Джо Байдена все рідше зустрічаються на одній вулиці, щоб вислухати думки опонента; вони опиняються в особливих ехо-камерах, де лунає виключно підтримка їхнього обранця.
Не варто й сумніватися, наскільки це позначається на нинішній президентській кампанії в США.
Табори Республіканської та Демократичної партій активно експлуатують слабкості своїх супротивників, при цьому кандидати все частіше вдаються до радикальних висловлювань. Наприклад, Камала Гарріс безпосередньо називає Трампа "фашистом", тоді як він сам обмірковує ідею "перестрілки" з тими, хто виступає проти нього.
Про нещодавні суперечки в американських президентських виборах та їх потенційний вплив на результати — читайте в статті "Європейської правди".
За останні дні найбільшу увагу привернуло фінальне ралі Дональда Трампа, що відбулося 27 жовтня у Медісон-Сквер-Гарден в Нью-Йорку.
Перед експрезидентом виступав комік Тоні Гінчкліфф, який відзначився низкою скандальних і провокативних ремарок. Він згадав расистський жарт про афроамериканця і кавун, назвав палестинців "метальниками каміння", а євреїв - пожадливими до грошей.
Та найбільше обурення викликали жарти Гінчкліффа про латиноамериканських мігрантів, які "люблять робити дітей" і "не витягують, а роблять це всередину" (це такий натяк на незахищений секс), та Пуерто-Рико, яке комік буквально назвав "островом зі сміття" посеред океану.
Гінчкліфф, висловлюючи свою думку, зазначив, що ті, хто обурився, "не розуміють жартів", а його коментар щодо пуерториканців, за його словами, "був вирваний з контексту". У відповідь на критику, що виникла в результаті цього інциденту, представники кампанії Трампа повідомили ЗМІ, що висловлювання коміка "не репрезентують позицію" республіканського кандидата.
Варто зазначити, що виступ Гінчкліффа не був єдиним контроверсійним моментом на заході республіканців. Інші доповідачі, наприклад, характеризували Гілларі Клінтон як "хворого сучого сина", а Камалу Гарріс обзивали "антихристом", стверджуючи, що вона разом зі своїми "сутенерами" знищить країну.
Також варто зазначити, що під час проведення ралі в Медісон-Сквер-Гарден Трамп абсолютно не відреагував на образливі жартівливі висловлювання Гінчкліффа. І, незважаючи на прохання архієпископа Пуерто-Рико та керівника Республіканської партії острова, він так і не приніс особистих вибачень за ці коментарі.
Пуерто-Рико є американською територією з кінця XIX століття. Незважаючи на те, що місцеві жителі не мають статусу штату та не можуть голосувати на федеральних виборах в США, пуерториканці, що проживають на континенті, мають право на участь у виборах.
А це десь пʼять мільйонів виборців, з них мільйон мешкає в хитких штатах, причому майже половина - в Пенсильванії (штат, перемога в якому може принести Камалі Гарріс перемогу на всіх виборах).
Отже, образливі жартівливі коментарі на рахунок Трампа можуть виявитися вирішальними для його шансу на перемогу.
Особливо якщо врахувати, який між кандидатами невеликий розрив.
Крім того, після зауважень Гінчкліффа декілька відомих осіб пуерториканського походження, а також провідна газета острова, висловили свою публічну підтримку демократи Гарріс.
Проте всього через кілька днів її кампанії стали необхідні кризові комунікації.
Протягом одного дня, 29 жовтня, президент Джо Байден висловив дві суперечливі думки.
Спочатку він попередив себе, щоб уникнути зайвих слів на публіці: "Не розслабляйся, Джо. Тримай себе в руках". А вже ввечері, коментуючи "жарт" Гінчкліффа під час онлайн-зустрічі з виборцями латиноамериканського походження, він заявив: "Єдине плаваюче сміття, яке мені трапляється на очі, - це прихильники Трампа".
Свою суперечливу заяву Байден швидко спробував уточнити в твіті, підкресливши, що терміном "сміття" він охарактеризував висловлювання Трампа під час передвиборчого заходу, що стосувалися Пуерто-Рико.
Стенограма з цієї зустрічі Байдена на сайті Білого дому була відредагована і зараз містить апостроф у слові "supporter's" - це повністю змінює прочитання речення, аби склалося враження, що президент запнувся й недоговорив ("Єдине плавуче сміття, яке я бачу, - це його прихильників - його - його демонізація латиноамериканців є немислимою".
Але в кампанії республіканця вирішили скористатись обмовкою Байдена на повну.
Спершу у Трампа заявили, що президент США назвав "сміттям" десятки мільйонів американців. Ну а сам Трамп наступного дня зʼявився на передвиборчому заході у Вісконсині в костюмі комунальника, який не знімав і під час традиційної промови, та демонстративно покерував сміттєвозом (у який зміг залізти з третьої спроби).
"250 мільйонів американців - це не сміття!" - заявив Трамп. (Хоча у США всього трохи більше 161 мільйона виборців.)
Інцидент зі сміттям багато кому з оглядачів у США нагадав аналогічні слова Гілларі Клінтон, яка свого часу назвала прихильників Трампа "зграйкою людей, що заслуговують на співчуття" ("a basket of deplorables").
Хоча зараз суперечливий коментар зробила не сама Гарріс, їй довелося оперативно запевнити, що висловлювання її формального керівника не відображають її власних думок, і вона має намір бути "президенткою для всіх американців".
Слід зазначити, що Джо Байден не вперше вдається до таких "імпровізацій" під час публічних виступів. Наприкінці жовтня він закликав "закрити Трампа за ґрати" ("lock him up"), повторивши відоме гасло, популярне серед демократів на виборах, але невдовзі уточнив свою думку, зазначивши, що має на увазі "політичну ізоляцію" ("politically lock him up").
Попри те, що прихильники Гарріс викрикують "Заберіть його до в'язниці!", сама вона не поділяє цих закликів і зазначає, що питання про Трампа повинні вирішувати судові органи.
Власне, за даними Axios, саме через такі обмовки, а також невисокий рейтинг підтримки президента США, кампанія Гарріс вирішила дистанціюватись від Байдена і не залучати його до агітації за кандидатку від демократів.
Та від наслідків "сміттєвої" обмовки це не надто врятувало.
Водночас передвиборча кампанія впливає не лише на самих кандидатів.
Одна з провідних американських газет, The Washington Post, зазнала втрати приблизно 250 тисяч або 10% своїх підписників на цифрову версію, а також кількох десятків співробітників. Це сталося після рішення власника, мільярдера Джеффа Безоса, не дозволити виданню висловити підтримку Камалі Гарріс на виборах.
Для багатьох провідних медіа в США публічна підтримка конкретної політичної партії або кандидата на виборах не є чимось екстраординарним, хоча в останні кілька років ця тенденція дійсно стала менш поширеною.
За повідомленнями ЗМІ, про рішення власника The Washington Post генеральний директор оголосив якраз перед тим, як газета мала опублікувати великий матеріал про Гарріс.
Сам Безос пояснив такий крок все більшою недовірою американців до ЗМІ й сподіванням, що відмова від оголошення політичної позиції може допомогти газеті покращити своє становище.
Проте не всі співробітники The Washington Post були переконані в цих доводах.
Вони почали висловлювати підозри щодо мільярдера, вважаючи, що він прагне налагодити зв'язки з Дональдом Трампом на випадок, якщо той зможе здобути перемогу. Особливо варто зазначити, що в день, коли було ухвалено рішення не оголошувати про підтримку Гарріс, відбулася зустріч Трампа з директором аерокосмічної компанії Blue Origin – одним із важливих активів Безоса.
Цей аспект особливо привертає увагу, оскільки The Washington Post збільшив свою аудиторію саме після перемоги Трампа на президентських виборах у 2016 році, представляючи себе як противагу його концепціям "постправди" та "фейкових новин". Відтак, виникло й гасло "Демократія гине в темряві".
У останні роки видання зазнало значних фінансових втрат, скорочень штату та зменшення числа читачів, незважаючи на зусилля Безоса та спроби залучити нову аудиторію, включаючи як консерваторів, так і республіканців.
І навряд чи фінальний удар зможе оперативно компенсувати зростання числа прихильників Трампа серед підписників The Washington Post (якщо це, звісно, станеться).
Інша видання, яке вирішило утриматися від публічної підтримки кандидата на цьогорічних виборах, - The Los Angeles Times - також зазнало втрати підписників, хоча і в меншій мірі. Тим часом з газети пішла головна редакторка через внутрішні розбіжності.
Лише кілька днів залишилося до виборів нового президента США, і політична атмосфера в країні досягла свого піку — завдяки емоційним висловлюванням кандидатів і зростаючим сподіванням виборців.
Нещодавнє дослідження AP-NORC виявило, що близько 40% зареєстрованих виборців у США висловлюють значне або сильне занепокоєння щодо ймовірності насильницького скасування виборчих результатів.
У семи ключових штатах, де результати можуть визначити майбутнє президентства, 57% людей висловлюють значну або часткову тривогу щодо можливого насильства з боку прихильників Трампа у разі його програшу.
Америка вже переживала етапи насильства після минулих президентських виборів.
Штурм Капітолія 6 січня 2021 року досі продовжує розділяти американців за партійною лінією.
І цього разу важко бути впевненим, що подібні інциденти не стануться знову. Правоохоронні органи вже зафіксували випадки підпалу кількох виборчих скриньок, що призначені для дострокового голосування, а також фальшиві повідомлення про мінування республіканського офісу в Пенсильванії і навіть напади на виборців з використанням мачете.
Сам Дональд Трамп, який за майже чотири роки так і не визнав поразки на виборах 2020 року та не взяв на себе відповідальності за штурм Капітолія, нині не відмовляється від агресивної риторики - часом відверто погрожуючи розстрілом опонентів.
Тож як самі вибори президента у США, так і період після них стане черговим тестом для кількасотлітньої американської демократії: чи зможе вона стримати політичне насильство - а чи насильство визначатиме хід демократії.
