Русь у Вільнюсі: Виставка неповторних артефактів об'єднала Україну та Литву.

Русь у Вільнюсі: Виставка артефактів поєднала Україну і Литву / фото: Олег Головатенко / LRT

18 вересня 2024 року в Литовському національному музеї у Вільнюсі стартувала велика міжнародна виставка "Київська Русь. Початок", яка не лише презентує рідкісні історичні артефакти, а й заохочує відвідувачів переглянути історію Української держави, котру намагалася маніпулювати та перекручувати російська імперія. Завдяки підтримці музеїв з семи країн світу, виставка демонструє цінні експонати, серед яких вироби з золота та срібла, вікінгівська зброя, монети та християнські реліквії. Ці безцінні скарби раніше ніколи не були представлені в Литві, а їхнє значення для української та європейської історії важко переоцінити.

Однак, виставка йде далі за межі простої демонстрації скарбів Русі. Вона проливає світло на складний процес формування цієї держави, зокрема підкреслює ключову роль балтських і скандинавських народів у її розвитку. Знайдені на території Київщини артефакти куршів свідчать про тісні зв'язки між Руссю та Балтськими племенами, ілюструючи, як культурні та елітні обміни формували ранньосередньовічну Європу. Відвідувачі виставки зможуть побачити докази цих зв'язків у вигляді прикрас і зброї, що відображають інтеграцію різних культур у межах однієї держави.

Генеральний директор Національного музею історії України, доктор історичних наук Федір Андрощук наголошує в інтерв'ю порталу LRT.lt, що виставка відкриває новий погляд на спадщину Русі -- спадщину не лише слов'ян, а й балтів, скандинавів та інших народів, які створили цю цивілізацію. Водночас кабінетний термін "Київська Русь", хоч і є умовним, але акцентує в назві на важливості Києва як центру культурного й політичного життя того часу. Цей проєкт -- важливий крок до збереження української історичної спадщини під час війни, а також нагадування про глибокі спільні корені українського і литовського народів. Виставка триває до весни 2025 року, тож кожен, хто цікавиться історією, має унікальну можливість зануритися у світ Русі та доторкнутися до її скарбів:

- Два роки назад, напередодні повномасштабної війни Росії проти України була організована виставка "Русь. Вікінги на Сході" у Данії у місті Мосгорді. Це був їх великий проєкт. Ідея була показати вперше історію і контактів вікінгів зі Східною Європою. Там була і Балтія. І доволі суттєвий матеріал був, власне, з території Русі, який представив наш музей.

Але наш музей не був єдиним у цьому проекті; це була ціла мережа музеїв, експонати яких ви маєте можливість спостерігати тут. Загалом, це була спільнота різноманітних музеїв. Значну частину експонатів представляли заклади з України, зокрема наш музей. І саме ми займалися їх відбором.

Проте концепція була дещо інша. Мета полягала в тому, щоб розкрити тему вікінгів, їхній феномен та вплив на навколишні культури і народи, зокрема на слов'янські та балтійські спільноти.

І ця виставка була дуже популярна. Після того, як почалася війна, багато людей йшли туди для того, щоб ознайомитися не в останню чергу з цими артефактами і старожитностями, які були принесені з території України (Русі). Для того, щоб зрозуміти, чим вона цікава, чим вона специфічна, як вона пов'язана з реальною історією Європи.

Після цього, приблизно у вересні 2022 року, виставка була закрита і залишалася в такому стані майже два роки. Це стало результатом домовленості з нашим музеєм через триваючу війну. Ми дійшли висновку, що буде доцільніше, щоб усі ці колекції тимчасово зберігалися в Мосгорді, оскільки так вони будуть у безпеці.

Проте, цю експозицію, що відбулася в Данії, відвідала Рута Качкуте, директорка Національного музею Литви. Як я зрозумів, вона стала ініціаторкою ідеї перенести цю виставку до нас, але з абсолютно новим підходом, акцентуючи увагу на історії Київської Русі. Це і є головна відмінність від попередньої версії експозиції.

Вона має зовсім інший концептуальний підхід, тут закладено абсолютно новий меседж. Основною метою є висвітлення феномену становлення Русі як держави і цивілізації. Показати її взаємозв'язок з сусідніми країнами та культурами, особливо з балтськими народами та Литвою.

Ця виставка, по суті, демонструє саме це. Її неповторність полягає в тому, що вперше ми маємо можливість ознайомитися з експозицією, присвяченою Русі, поза межами України. Такого явища ще не траплялося раніше.

Власне, ви вже частково відповіли на моє наступне запитання. Але мені трохи незрозуміло, чому в назві фігурує термін "Київська Русь". Це звучить дещо радянськи, чи не так? Адже це може натякати на існування якоїсь міфічної Русі, пов’язаної з Володимиром.

Цей термін "Київська Русь" є конвенційним і виник внаслідок роботи істориків. Історична назва, яка використовується, – це Русь, що зустрічається в різних джерелах. Спочатку про русів згадували як про окрему соціальну групу, і тоді мова йшла про скандинавів. Лише з кінця X століття термін "Русь" почав вживатися для позначення конкретної території.

Ця область, що є середнім Подніпров'ям, стала місцем народження та розвитку Києва протягом трьох століть.

Коли йдеться про Київську Русь, важливо зазначити, що українці тривалий час ідентифікували себе саме як Русь, і це тривало до XVII століття. З моментом, коли частина українських земель потрапила під контроль Москви, з'явилися терміни "Малоросія" та "Великоросія". Це змішування терміна з іншими етнічними групами призвело до певних непорозумінь і плутанини в історичному контексті.

І щоб від цього позбавитися, почали використовувати назву українці. Бо українці - це назва 19-го сторіччя.

Проте, будь-які документи, що стосуються козацької доби або ще більш раннього польсько-литовського періоду, безсумнівно, відображають Русь та русинів — певні групи людей, які проживали на землях сучасної України. Руський закон, в свою чергу, являє собою правовий кодекс, викладений кирилицею, який також функціонував на теренах Великого князівства Литовського.

Коли ми обговорюємо Київську Русь, важливо пам’ятати, що це поняття є умовним. Це дозволяє уникнути плутанини з іншими термінами, які з’явилися пізніше. Адже пізня російська історіографія ввела в обіг такі терміни, як "давня історія" чи "древня Русь", які не мають під собою реального підґрунтя. Русь — це чітко визначений історичний термін, пов'язаний з певними хронологічними рамками, що охоплюють 9-те, 10-те або 14-те століття.

Не варто вживати термін "давня", адже альтернативи йому немає. Умовності, безумовно, існують, але вони адресовані переважно широкій публіці та іноземцям, які іноді не зовсім добре розуміють цю тему.

- Для нас, українців, і для литовців важливою датою є 1253 рік. Коронація Данила і коронація Міндаугаса. На цій виставці представлені артефакти свідчать про більш давню історію співпраці і співжиття наших народів?

- Так, це в принципі виставка археологічна, і дійсно, що її створювачі хотіли залучити більше матеріальну культуру, показати, що саме через неї матеріальна культура говорить про багато глибші і давніші зв'язки, ніж писемні джерела. І ми знаємо, що зв'язки з територією Латвії, Литви і навіть Естонії сягають раннього Середньовіччя. І це ми бачимо, наприклад, у формах запозичених певних прикрас жіночих, срібних.

З початку VIII століття, на мою думку, певні гривні з характерними сідловидними замками мають своє коріння саме тут. Незважаючи на те, що в даному регіоні їх виготовляли з бронзи, в інших місцях використовували срібло для їх створення.

Ці контакти мали торговий характер, але також були міжелітні зв'язки, тобто певні зв'язки між елітами, які мешкали тут і там. Але, якщо мова йде про Русь, ми бачимо знахідки балтських старожитностей на територіях сільських пам'яток і міст на території Русі. І це говорить про те, що це не був якийсь окремий феномен, що це був такий ширший, що були люди, які приходили і жили постійно там. І це важлива річ.

Совєтська історіографія казала, що це якась держава, створена трьома братськими народами. Маю на увазі, предками росіян, білорусів, і українців. Але в принципі це неправда, тому що як політична організація Русь була створена багатьма народами. Були там дійсно і слов'яни, але були там і балти, також були скандинави.

Особливо цікавою є виставка, оскільки вона включає знахідки з розкопок могильника Острів, розташованого в Білоцерківському районі Київщини. Цей могильник, ймовірно, належить до балтських поховань, зокрема куршів, які переселилися сюди в епоху Ярослава, а, можливо, навіть раніше, за часів Володимира, наприкінці 10-го — на початку 11-го століття. Вони оселилися в Пороссі, поблизу річки Рось, з метою захисту прикордонних територій. Це були не лише чоловіки, а й жінки та діти, які жили там разом сім'ями.

Їхні прикраси повністю ідентичні тим, що ми спостерігаємо в курганних похованнях. Це свідчить про тісний зв'язок із історією Русі. Русь охоплює не лише слов'янські елементи, але й є частиною широкої спадщини, що включає в себе й Балтію. На мою думку, це є основним висновком, який можна зробити з цієї виставки.

Можливо, ви могли б розповісти про свої подальші наміри, а також про тривалість цієї виставки. Додайте кілька цікавих моментів, щоб зацікавити читачів і спонукати їх відвідати захід.

Важливо усвідомлювати, що це спільний проєкт, який реалізується за участі Литви. Це колаборація з Національним музеєм Литви, до якої ми також приєдналися, представивши наші українські експонати. Проте, основна концепція цього проєкту виникла саме тут.

Наскільки розумію, до літа або весни наступного року буде відбуватися ця виставка. Я думаю, що буде доволі часу ознайомитися, і гостям Литви також. Мені здається, що це унікальний випадок.

- Як у зв'язку з війною такі виставки дозволяють убезпечити реліквії, артефакти?

На мою думку, ці особи виконують дві ключові функції. По-перше, вони забезпечують певний рівень безпеки для своїх об'єктів, оскільки українські території постійно піддаються атакам, які не припиняються. Це, безумовно, є позитивним аспектом. По-друге, вони не залишаються в стороні. Їхня діяльність має велике значення, адже вони діляться знаннями з людьми.

Ці виставки дуже важливі, тому що вони, по-перше, поширюють знання про давню історію України, також про зв'язки між Україною та Литвою в давні часи. Ну і тим самим вони говорять важливу річ про те, що Литва допомагає не тільки якимись військовими матеріалами, але також підтримує Україну в цій сфері культури.

- Важливо сказати, з яких українських музеїв представлені ці речі?

- Так, це дуже добре, що ви на це звернули увагу. Більша частина експонатів походить з нашого Національного музею історії України і Скарбниці, це філія музею.

Також досить велика частина з фондів Інституту археології Національної академії України. Також частина із Запорізького музею, зокрема тут срібний візантійський орел восьмого сторіччя, це досить унікальна знахідка.

Ми щасливі, що змогли надати цьому невеликому музею можливість представити свої експонати, особливо враховуючи ті обстріли, які вони переживають. Це справді важливо, що їх експонати можуть виконувати таку значущу роль.