Чи зможе сенсаційна знахідка під Еверестом розкрити таємницю, що існує вже століття?

Чи справді двоє британських альпіністів Джордж Меллорі та Ендрю Ірвін піднялись на вершину Евересту в 1924 році - за 29 років до задокументованого першого сходження на найвищу гору світу новозеландця Едмунда Гілларі та непальця Тензінга Норгея? Це питання не дає спокою світу альпінізму вже не одне десятиліття. Про це написано численні книжки.

Нещодавно американський альпініст і кінорежисер Джиммі Чін разом зі своєю командою, за попередніми даними, зробили вражаюче відкриття: на центральному льодовику Ронгбук, що розташований біля північного підніжжя Евересту, вони виявили старий альпіністський черевик... з залишками ступні та шкарпетки, до якої пришита етикетка з ім'ям "A.C. Irvine". "Мені здається, що льодовик відпустив його лише за тиждень до нашого відкриття," - поділився Чін у розмові з журналом National Geographic. Чи зможемо нарешті через сто років розгадати загадку Меллорі та Ірвіна? Відповідаємо на найголовніші питання.

У 1924 році 37-річний Меллорі і 22-річний Ірвін стали частиною британської експедиції, що прагнула вперше підкорити Еверест. Їхній маршрут пролягав через північний бік Тибету, оскільки Непал тоді залишався закритим для іноземців.

На шляху до вершини Меллорі та Ірвін вирушили 6 червня з Північного сідла, яке розташоване на висоті приблизно 7000 метрів. Їх супроводжували декілька шерпів з Тибету. На наступний день вони досягли свого фінального табору, що знаходився на висоті близько 8200 метрів. Там тибетці, які ще були з ними, вирішили повернутися назад. Меллорі передав через них повідомлення своєму колезі по експедиції Ноелу Оделлу, в якому зазначив: "Ми, ймовірно, вирушимо завтра (8-го числа) вранці, якщо погода буде сприятливою".

Меллорі також надав інформацію про те, де і приблизно в який час Оделл міг би зустрітися з ними наступного дня. 8 червня, коли хмари ненадовго розійшлися, Оделл помітив дві рухомі точки на скельному виступі північно-східного хребта. Після цього їхня слід зник. Доля Меллорі та Ірвіна залишається невідомою, оскільки вони зникли безвісти.

Не отримавши жодних ознак життя від Меллорі та Ірвіна, Оделл знову піднявся до останньої альпіністської стоянки в горах. Він спробував піднятися ще вище, проте суворі погодні умови змусили його зрештою повернутися назад. Тим часом почався сезон мусонів, що ускладнило подальші пошуки. У той момент керівник експедиції, Едвард Нортон, надіслав телеграму до газети The Times, в якій повідомив: "Меллорі та Ірвін загинули під час останньої спроби підйому".

На відміну від Меллорі та Ірвіна, Нортон під час своєї експедиції досяг висоти 8570 метрів без використання балонного кисню, що стало на той момент новим рекордом. Лише в 1978 році цей рекорд було перевершено, коли Райнгольд Месснер та Петер Габелер успішно піднялися на вершину Еверест, яка має висоту 8849 метрів над рівнем моря, без застосування кисневих апаратів.

1933 року члени іншої британської експедиції на Еверест знайшли на висоті 8460 метрів льодоруб, який належав Ірвіну. Низка китайських альпіністів, які брали участь в експедиціях зі сходження на Еверест у 1960 та 1975 роках, а також учасники японської експедиції 1995 року розповідали, що під час підйому бачили дуже старе мертве тіло. Вказівки на висоту знахідки, однак, коливалась між 8100 та 8500 метрами. Перевірити ці дані було неможливо.

1 травня 1999 року американський альпініст Конрад Анкер, який брав участь у міжнародній пошуковій експедиції, виявив тіло Джорджа Меллорі, що було замерзлим серед каміння на висоті 8159 метрів. У Меллорі була виявлена зламана нога та помітні важкі травми голови, ймовірно, наслідки падіння. Альпініст Ірвін залишався зниклим. Також не вдалося знайти фотоапарат Kodak, який обидва альпіністи планували використовувати для документування свого підйому.

Відсутні будь-які сумніви в тому, що це черевик Ірвіна. Взуття має підбивку з залізних цвяхів, що було характерним для альпіністів у 1924 році. Кішки, які використовуються нині, набули популярності значно пізніше. Стан пошкодженої шкіри також свідчить про те, що цей черевик належить альпіністові і вже століття зберігається у крижаних умовах.

Найважливішим доказом, однак, є нашивка з написом "A.C. Irvine". Повне ім'я альпініста - Ендрю Комін Ірвін. Але остаточну визначеність може дати аналіз ДНК. Нащадки Ірвіна погодилися надати зразки ДНК, які можна порівняти зі знайденими рештками стопи.

На даний момент можна зробити лише один висновок: Ірвін дійсно загинув на схилах Евересту. "Знайдені предмети належать йому, і серед них є частина його тіла. Це свідчить про те, що, ймовірно, з ним трапилося", - зазначає Джулі Саммерс, двоюрідна племінниця Ірвіна та авторка його біографії. "Для мене це певна форма завершення". Протягом багатьох років після трагедії батьки Ірвіна залишали свій дім у Біркенхеді, неподалік Ліверпуля, відчиненим на ніч і з увімкненим світлом, сподіваючись, що одного дня Ендрю повернеться додому.

Німецький історик і альпініст Йохен Геммлеб (Jochen Hemmleb) брав участь у пошуковій експедиції на Еверест у 1999 році, де відіграв важливу роль у виявленні тіла Джорджа Меллорі завдяки своїм тривалим дослідженням. Геммлеб зазначає, що нещодавно зроблене відкриття є "революційним", але застерігає від поспішних висновків. Існує кілька теорій, які пояснюють, як тіло Ендрю Ірвіна опинилося на центральному льодовиковому масиві Ронгбук: "Він міг впасти з північно-східного хребта, бути зірваним лавиною з північного схилу, або ж його тіло могло бути скинуте з вершини (незважаючи на те, що така думка є вкрай неприємною)".

На це запитання відповіді досі немає. Навіть після того, як знайшли його альпіністський черевик, залишається незрозумілим, "чи побували Меллорі та Ірвін на вершині (більшість вважає це малоймовірним) або що з ними сталося", зазначає Геммлеб. "Я поки що не бачу розгадки цієї таємниці", - каже він. Тим більше, що зниклу камеру, яка могла б надати інформацію, так і не знайшли. Американський альпініст Джейк Нортон, який, як і Геммлеб, був частиною пошукової експедиції 1999 року, каже, що "впевнений - уся ця історія містить у собі щось значно більше. І колись її буде розказано до кінця".

Джиммі Чін вирішив не розкривати точну локацію, де разом із супутниками виявив останки Ірвіна, щоб не спонукати мисливців за трофеями до пошуків. Він переконаний, що поряд можуть бути й інші артефакти, а також, можливо, і сама камера: "Це, безсумнівно, звужує область пошуку".