Спор между кредитором и наследником заемщика относительно взыскания средств по контракту на продажу фермерского хозяйства рассматривается в хозяйственном суде - КГС ВС.

Конфликт между кредитором и наследником должника по вопросу о последствиях недействительности контракта продажи фермерского хозяйства (взыскание денежных средств), который не относится к сделкам в области семейных или наследственных правоотношений, должен быть разрешен в рамках хозяйственного судопроизводства. Этот вывод был озвучен Верховным Судом в составе Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда.

Між позивачем та власником фермерського (селянського) господарства був укладений договір на купівлю-продаж С(Ф)Г як єдиного майнового комплексу. Згідно з умовами угоди, право власності на С(Ф)Г має перейти до покупця в майбутньому. Проте до цієї дати продавець помер, і його син став спадкоємцем С(Ф)Г.

Державний реєстратор здійснив реєстрацію змін у установчих документах С(Ф)Г, внаслідок чого позивач став власником та головою цієї організації. Проте, Міністерство юстиції скасувало цю реєстрацію за скаргою спадкоємця, вказавши на те, що угода купівлі-продажу не була нотаріально засвідчена. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнення коштів, які він сплатив померлому, з його сина, який є спадкоємцем.

Суд першої інстанції, рішення якого підтвердив апеляційний суд, ухвалив задовольнити позов.

КЦС ВС скасував попередні судові рішення, закрив провадження у справі, зробивши такі правові висновки.

Справи, пов'язані з правочинами, незалежно від того, хто є їх суб'єктами, що стосуються акцій, часток, паїв та інших корпоративних прав у юридичних особах, повинні розглядатися господарськими судами. Проте, існують винятки для спорів, що стосуються дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків у сфері сімейного та спадкового права, які підлягають вирішенню у рамках цивільного судочинства.

У цій справі позов пред'явлено позивачем як кредитором до спадкоємця про стягнення грошових коштів, сплачених на виконання, як вважає позивач, нікчемного договору про продаж фермерського господарства, як наслідок його недійсності. Спір між сторонами виник щодо правочину про продаж фермерського господарства. Зазначений правочин не пов'язаний з набуттям, зміною або припиненням сімейних чи спадкових прав та обов'язків, а між його сторонами не існувало сімейних чи спадкових правовідносин. Отже, договір, про застосування наслідків недійсності якого заявлено позовні вимоги, не є правочином у сімейних чи спадкових правовідносинах.

Таким чином, враховуючи специфіку правовідносин у даній справі, суперечка між сторонами виникла безпосередньо з угоди про продаж підприємства (корпоративних прав юридичної особи). Ця угода не підпадає під категорію правочинів у сфері сімейного та спадкового права, що у свою чергу виключає можливість розгляду справи в рамках цивільного судочинства відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України. Важливо також зазначити, що наявність правовідносин, пов'язаних із спадкуванням, не є вирішальним фактором для визначення юрисдикції даної справи.

Судам слід було закрити провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Переглянути постанову Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 201/13599/19 ви можете за цим посиланням.