Світоглядні засади ОУН на прикладі Ярослава Стецька
Історик Микола Гаєвой загинув на полі бою 27 серпня 2014 року. Він був аспірантом УКУ, де спеціалізувався на історичних дослідженнях. Для своєї дисертації обрав політичну біографію Ярослава Стецька. Один із фрагментів своєї наукової роботи Микола надіслав до редакції "Історичної правди". Публікуємо текст Миколи Гаєвого на честь пам'яті про загиблого Героя.
Історик Микола Гаєвой загинув у бойових діях 27 серпня 2014 року. Він був аспірантом УКУ, де вивчав історію. Темою його дисертаційного дослідження була політична біографія Ярослава Стецька. Один із фрагментів своєї наукової роботи Микола надіслав Вахтангу Кіпіані, співзасновнику "Історичної правди".
Добридень, пане Вахтанг. У своїх коментарях я згадував про одну зі своїх невиданих статей. Я її редагував ще до початку війни, потім очікував відгуків, знову редагував, а потім настав лютий... Зараз думаю, що настав час повернутися до неї. Навіщо їй пропадати? З фотографіями складніше, оскільки наразі маю лише телефон. Вважаю, що стаття буде цікава читачам.
На знак вшанування Миколи Гаєвого, "Історична правда" презентує його статтю, присвячену Ярославу Стецьку.
Не так давно українській інформаційній простір вчергове здригнувся від імені Бандери. Приводом до цього стала публікація про нього у французькому Le Mond. В котрий раз зіштовхнулися два погляди: для одних Бандера є орієнтиром в житті та майже безумовним героєм, такі історики (або просто зацікавлені люди) готові апологетично захищати його та пам'ять про нього. Натомість інші або воліють не мати своїх героїв минулого взагалі або ж мають інших претендентів.
Майже кожна така дискусія ведеться довкола подій 1940х років, часто лише маргінально торкаючись 1930 років. Це можна пояснити мовчанням джерел - Бандера, незважаючи на посаду провідника КЕ ОУН, майже нічого не писав й був загалом непублічною особою. Тим не менш його середовище залишило багато цікавих текстів.
Крайова Екзекутива Організації Українських Націоналістів (КЕ ОУН) видавала як підпільні, так і офіційні періодичні видання. Хоча Бандера безпосередньо не редагував усі ці матеріали, важко уявити, що в такій суворо законспірованій та ієрархічно структурованій організації, як ОУН, хтось міг би поширювати тези, які суперечили б його поглядам, наприклад, у "Бюлетені КЕ ОУН". Якщо ми перейдемо від аналізу особистості до аналізу середовища, зможемо краще зрозуміти, у що вірила та до чого прагнула очолювана Бандерою КЕ ОУН у ті роки. Це допоможе також пролити світло на деякі моменти з життя Степана Бандери.
Для цього використаємо такий прийом: щоб зрозуміти одну людину спробуємо поглянути на її тінь. На близького соратника. Дуже добре, якщо цей соратник вів щось на подобі канцелярії. Бандері повезло, в нього не було особистого архівіста, проте був головний ідеолог КЕ ОУН - Ярослав Стецько. Їхні відносини протягом життя мали злети і падіння, проте саме Стецько розробляв всі важливі документи для ОУН(б).
Перед читачем розкривається історія людини, яка намагалася ототожнити своє існування з ідеологією українського радикального націоналізму. В цьому прагненні Стецько виражав своєрідний дух епохи, гін до колективізму, й не був унікальним, оскільки подібними поглядами в той час жило майже все українське націоналістичне середовище в Львові.
