Невідкриті куточки і історичні пам'ятки, пов'язані з вірменською спадщиною Львова.

Усі мешканці Львова та його відвідувачі добре знають про Вірменську вулицю, розташовану в центрі міста, а також про величний собор, який є однією з найстаріших архітектурних пам'яток Львова. Проте перші храми вірменської громади, як і всякий квартал, розташовувалися на Підзамчі. Під час Днів європейської спадщини у Львові докторка культурології та доцентка ЛНАМ Ірина Гаюк провела лекцію-екскурсію на тему "Вірмени на історичній крос-культурній мапі Львова", де поділилася цікавими, маловідомими фактами.

Вірмени, які оселилися в Україні, переважно прибули з Криму та Молдавського князівства. Їхня історія у Львові тісно переплетена з ранніми етапами розвитку цього міста. Існують свідчення, що вірмени могли жити на цих землях вже в XII столітті, до того як Львів уперше згадали в офіційних документах. Як зазначає дослідниця, найдавніша згадка про Євангеліє, відома як Скеврське Євангеліє, яке колись знаходилося у Львові, а тепер зберігається у Варшаві, датується 1198 роком.

Мініатюра з Скеврського євангелія, датована 1198 роком (зображення з Вікіпедії)

В стародавні часи у Львові існувало кілька вулиць, присвячених Вірменії, а також храми та монастирі, які слугували центром для книгодрукування. Вірменська громада в основному займалася торгівлею, серед них були аптекарі, дипломати, історики, архітектори та художники.

Старовинний район на Підзамчі

Вірменський квартал знайшов своє місце в одному з найстаріших районів Львова - Підзамче. Ця територія сформувалася навколо важливих архітектурних пам’яток, таких як храми і монастир, поблизу яких функціонував центр вірменської книжкової мініатюри. Це була одна з найзначніших рукописних майстерень на українських землях, де створювалися знамениті вірменські мініатюри.

Вірмени-уніяти, супроводжувані вірменським архієпископом, прибули до цього місця з Києва після того, як місто було захоплене монголо-татарами у 1240 році.

"В одній з давніх рукописних книг міститься вражаючий колофон, який свідчить про те, що в 1246 році князь Данило Галицький запросив представників двох народів з Криму переселитися на територію Галицько-Волинського королівства. Цими народами були вірмени та караїми. Караїми, в основному, оселилися в Галичі, тоді як вірмени розподілилися між Львовом, Луцьком і Володимиром, де також знайшли своє місце." – ділиться Ірина Гаюк.

Давній монастир святого Онуфрія на Підзамчі (фото ZAXID.NET)

З середини XII століття на території Підзамча існувала вірменська церква Святої Анни, а також монастир Богородиці, відомий своїми чудесами ("Хачкатар"). Цей монастир знаходився на місці, де сьогодні проходить залізнична колія поблизу Татарської вулиці, неподалік від монастиря св. Онуфрія, що належить отцям василіанам.

Церкву Анни освятили на честь візантійської принцеси, дружини князя Володимира, яку особливо шанують вірмени, оскільки вона походить з вірменської Македонської династії. Як зазначає Ірина Гаюк, найдавніший надгробок з цвинтаря біля цієї церкви датується 1277 роком. Єдине зображення львівської вірменської церкви Анни збереглося на іконі св. Антонія Пустельника з монастиря "Хачкатар", зараз вона в Музеї історії релігії.

Ікона св. Антонія Пустельника із зображенням вірменської церкви св. Анни позаду (фото музею історії релігії)

"Дві найстаріші вірменські ікони, які зберігаються в фондах Національного музею, - Святого Марка і Святого Матвія з вірменськими написами, потрапили до музею з церкви Параскеви П'ятниці, що теж на Підзамчі. А туди, я думаю, коли був зруйнований цей осередок", - каже дослідниця.

Церква Святого Якова Нізібійського була зведена у 1340 році за фінансової підтримки заможних львівських вірменських купців братів Бернатовичів. Її орієнтовне місце розташування знаходиться трохи вище сучасного монастиря святого Онуфрія в районі Підзамче.

Монастир "Хачкатар" був закритий австрійською адміністрацією в 1784 році, після чого на його території проклали залізничну лінію, а всі споруди були знесені. Практично всі надгробки з цвинтаря при церкві Святої Анни були перенесені до двору вірменського собору.

Пам'ятні плити з історичних поховань вірменського монастиря в Підзамчі (зображення ZAXID.NET)

Кам'яниця в обителі.

На вулиці Замарстинівській, поруч з Університетом внутрішніх справ, розташована церква Святого Хреста, що датується XVII століттям. Її історія починається ще в XIV столітті, коли вона була дерев'яною і носила ім'я Сурб Хач, що в перекладі з вірменської означає «Святий Хрест». Між 1629 і 1637 роками заможний вірменин з Сучави на ім'я Сагак Агопсович став меценатом для будівництва цієї кам'яної церкви, яка збереглася до наших днів. Під час археологічних досліджень тут були виявлені вірменські надгробні плити.

Церква Святого Хреста, розташована за адресою Замарстинівська, 9, зображена з боку вулиці Чорновола (фото з Вікіпедії).

У XVI столітті біля цієї церкви функціонував жіночий вірменський монастир терціарок. Згодом там відкрилася школа для ченців театинського ордену, що навчала як вірменських, так і українських хлопців. За часів австрійського правління заклад було закрито, а в його приміщеннях розмістили в'язницю. Після закінчення Другої світової війни ця будівля була переобладнана для потреб навчального закладу міліції. У XVIII столітті колегія театинців була перенесена на вулицю Кривоноса, яка тоді мала назву Театинська.

Університет внутрішніх справ, який раніше слугував вірменським монастирем та колегіумом (зображення ZAXID.NET)

Окрім церков, на Підзамчі був вірменський міст, лазня, шпиталь, Вірменська вулиця.

Російська або вірменська?

Церква Святого Івана Хрестителя також має свої корені у вірменській культурі. Хоча точна інформація про її засновників і дату будівництва залишається невідомою, дослідники стверджують, що вже в XIV столітті тут проводили богослужіння вірмени.

Оригінальний вигляд церкви Івана Хрестителя (макет, зображення ZAXID.NET)

"У XIV столітті, після того як Галичина потрапила під польське владарювання, намісник Володислав Опольський видав грамоту, яка передавала вірменам руську церкву святого Іоанна Хрестителя, що знаходилася біля воріт Львова. В результаті цього відбувся обмін: домініканці отримали в своє користування руську церкву святого Іоанна Хрестителя, де нині розташовані домініканський собор і монастир. Вірмени, в свою чергу, оселилися на Підзамчі, перенісши туди ту ж назву церкви", - ділиться інформацією Ірина Гаюк.

Пізніше храм Івана Хрестителя відновив відомий архітектор з Львова Юліан Захаревич, який також походив з вірменської родини. А архітектор домініканського собору Ян де Вітте був вірменином з Кам'янця.

Реконструйована Юліаном Захаревичем церква Івана Хрестителя (фото ZAXID.NET)

Три вулиці, що носять ім'я Вірменських.

Другий осередок вірменської громади почав своє формування в нинішньому центрі Львова. До завершення XIX століття тут існувало три вулиці, пов'язані з вірменами: сучасна вулиця Лесі Українки тоді носила назву Нижня Вірменська, її перетинала Поперечна Вірменська (Друкарська), а теперішня Вірменська вулиця була відома як Верхня Вірменська.

Перехрестя вулиць Лесі Українки та Друкарської, яке раніше називалося двома Вірменськими (фото ZAXID.NET)

Окрім відомих пам'яток вірменської історії у цій дільниці - кам'яниць, резиденції вірменських архієпископів, побожного банку "Монс піус", який підтримував бідних представників громади, освітніх закладів, дослідниця розповіла інші цікаві і маловідомі факти.

У Львові була четверта у світі вірменська друкарня. Ян Муратович впродовж 1616-18 років надрукував лише три книжки, але одна з них унікальна - єдина у світі книга, надрукована вірмено-кипчацькою мовою. Цей "Молитовник" нині зберігається у Лейдені (Нідерланди).

Будинок на Вірменській вулиці, 23, де свого часу працював доктор юридичних наук Ян Івашкович, пізніше став місцем діяльності вірменської чоловічої школи, названої на честь Грегора Пірамовича. (джерело: ZAXID.NET)

Окрім свого кварталу, вірмени також оселилися на площі Ринок і в русинській частині міста, зокрема на вулицях Руській та бічній Руській (тепер Федоровича). Богдан Доновакович, який володів сап'янним цехом на вулиці Руській, фінансував будівництво одного з міських шпиталів у XVII столітті. У Богдановичівській кам'яниці проживала мати Петра Могили, вдова молдавського господаря Маргарита Могилянка. Ця родина отримувала підтримку від вірмен, у яких вона зберігала свої фінансові кошти.

У внутрішньому дворі будівлі №4 на Руській вулиці, неподалік від входу до кав'ярні "Під синьою пляшкою", можна помітити напис вірменською мовою, розташований над вікном другого поверху. Ця архітектурна споруда, зведена в XVI столітті, була побудована для лікаря Домініка Гепнера. У 1610 році вона перейшла у володіння вірменського міщанина Вартана Агопсича, а його нащадки залишили цей напис, виконаний старовірменським шрифтом.

Напис, виконаний старовірменською мовою, розташований над вікном будинку на Руській вулиці (Фото ZAXID.NET)

Кафедральний собор як історія львівських вірмен

Вірменський собор XIV століття став важливим осередком для всіх вірменських єпархій, що існували на території Речі Посполитої. Ірина Гаюк зауважує, що його унікальність полягає в тому, що він відображає весь історичний розвиток вірменського народу: в архітектурі цього собору чітко простежуються впливи, характерні для вірменської архітектури Криму, а не безпосередньо Вірменії.

Найстаріші фрески XV ст. є у вівтарній частині - у глухому вікні зображають св. Йоана і Якова. Дослідниця припускає, що це зображення святого Якова з Сантьяго де Компостела - одного з найбільших паломницьких місць Європи.

Найстаріша фреска храму, що зображає святих Якова та Івана (зображення Марії Цьомик, РІСУ)

"Якраз в той час починається Реконкіста в Іспанії. Вважалося, що її духовним покровителем був св. Яків. Можна відстежити різноманітні зв'язки між вірменами Кілікії, Криму, Трансильванії і наших земель. Не виключено, що хтось з нащадків цих кілікійських вірмен замовив цей розпис у соборі, тому що це ктиторська фреска (на замовлення) з надією на те, що не менш успішна реконкіста відбудеться в Малій Азії, де було Вірменське королівство", - зазначає Ірина Гаюк.

Собор зазнав значних реставрацій у XVIII та XX століттях, які суттєво трансформували його зовнішній вигляд. Серед змін варто відзначити сецесійні настінні розписи Яна Розена, виконані в XX столітті.

Ікона святого Григорія Просвітителя (зображення з Вікіпедії)

У вірменському храмі розташована чудотворна ікона святого Григорія Просвітителя, який є хрестителем Вірменії. Цю ікону прикрашає стильний орнамент, запозичений зі Скверського Євангелія. Саме завдяки цій святині в 1640 році у Львові було засноване вірменське церковне братство. Інша ікона, відома як Богородиця Кам'янецька, належала вірменам з Києва, які у XVII столітті переїхали до Львова.