Вийшла вінілова платівка від Shukai Records, що містить ретроспективу української музики XX століття - Радіо Максимум.
Три способи підготувати організм до холодів
19 жовтня американське музичне онлайн-видання Pitchfork випустило рецензію на збірку української музики 1970-90-х років під назвою "Аж гай гуде". Огляд антології підготувала музикознавиця та доцентка кафедри антропології та музики у Бард-коледжі, розташованому в Нью-Йорку, Марія Соневицька.
Американське онлайн-музичне видання Pitchfork присвоїло збірці рейтинг 8,3 з 10.
До відома: Артистка YATSUTA випустила свій новий сингл "Спогади" і стала учасницею контроверсійної ситуації.
Марія Соневицька також є авторкою книг "Wild Music: Sound and Sovereignty in Ukraine" та "Tantsi", яка присвячена гурту ВВ.
Уважно зібрана колекція під назвою "Even the Forest Hums: Ukrainian Sonic Archives 1971-1996" сприймається як звуковий еліксир і нагадування про те, що Україна є набагато більше, ніж просто периферійний регіон. Мета цієї музичної антології надзвичайно амбіційна: відновити, реабілітувати та відзначити експерименти в українській популярній музиці у всій їхній багатогранності та дикий характер, - зазначає Марія Соневицька.
"Аж гай гуде" - це перший комплексний збірник української музики, що був записаний до і незабаром після розпаду Радянського Союзу. Цю колекцію видало незалежне американське видавництво Light in the Attic Records, яке акцентує увагу на збереженні культурної музичної спадщини.
Власник лейбла Метт Салліван разом з українським лейблом "Shukai Records" працювали над компіляцією протягом п'яти років. Серед артистів, представлених у "Аж гай гуде..." - Кобза, Водограй, Кирило Стеценко, Радіоділо, Світлана Ніаньо, Ігор Цимбровський та інші.
На обкладинці представлено творіння Марії Примаченко.
Примаченко є яскравим прикладом мисткині, чиї відважні експерименти — часом підтримувані радянськими мистецтвознавцями, а іноді й придушувані — стали невід'ємною частиною складної культурної спадщини сучасної України. Ця спроба осмислення неоднозначної історії також знайшла своє відображення в ряді музичних творів, як зазначається у рецензії Pitchfork.
Автор рецензії підкреслює, що кураторський підхід акцентує увагу на створенні атмосфери. Тож, якщо ви очікували почути запальні хіти, то, можливо, несподівано опинитеся на танцполі, м'яко похитуючись під ритми циклічного хіп-хопу Er. Jazz (скорочено від "Erotic Jazz") та періодичні флейтові соло.
Сміливе прагнення зібрати в одній антології чверть століття маловідомої музичної спадщини країни може викликати дискусії щодо окремих виборів і пропусків. Наприклад, двохакордний джем "Yarn" (1992), незважаючи на присутність народного цимбала, виявляється досить повторюваним; в той час як атмосферна композиція "Barreras" від українського музиканта, який проживає в Іспанії, Іурія Леха, уповільнює ритм ... Однак, широкий спектр антології – від державного фольк-року до диско, екзотики, конкретної музики та різних форм джазу – відкриває захопливу можливість пізнати масштаб і різноманіття української музичної культури, як зазначено в статті.
Марія Соневицька зазначає, що незвичайні та різноманітні композиції цієї антології кидають виклик усталеним стереотипам і нагадують нам про те, що не можна недооцінювати потужну силу музики. Навіть повільні та іскристі мелодії здатні стати формою спротиву.
Pitchfork — це американське онлайн-видання про музику, яке було створене в 1995 році автором Райаном Шрайбером як незалежний музичний блог. Сайт здобув велику популярність завдяки щоденним оглядам музичних новинок, а також постійно випускає рецензії на перевидання та бокс-сети.
Щороку платформа створює підбірки найвизначніших альбомів і композицій, а також публікує річні огляди і ретроспективи. У 1990-х та 2000-х роках рецензії цього сайту, незалежно від їх позитивного чи негативного характеру, справляли значний вплив на розвиток або занепад музичних кар'єр.
