"Таємниця" гунів: історичні факти про українців викликають дискомфорт у багатьох


Одним із найзагадковіших періодів української історії є епоха, коли на неозорих просторах України проживав гордий народ, який європейські історики дружно назвали гунами. Цей період є доступним для об'єктивного дослідження, але він став одним із найбільш сфальсифікованих і міфологізованих в світовій історії.

Якби ці події мали місце на територіях Московії чи Німеччини, то все було б очевидним. Гунський період неодмінно став би предметом гордощів для московитів чи німців. Проте, центром і джерелом неймовірно значущих та драматичних подій V століття виступила саме Україна, а головну роль у цих подіях грав український народ.

Об'єктивний історичний аналіз і сумлінне дослідження першоджерел призвели б до переосмислення багатьох історичних процесів, а також перекреслили б багато міфів. Довелося б визнати, що у V ст. українці створили могутню імперію скіфів, яка поставила на коліна Римську імперію. А це назавжди поховало би міф про слабкість українців та їхню споконвічну бездержавність.

Ця правда незручна для німців, котрі завжди вважали слов'ян неповноцінними. А в часи Великої Скіфії німці навіть ще власної держави не мали. Ця ж правда незручна і для московитів. Адже спростовується ціла низка міфів, які Московія сама собі вигадала. Наприклад, про вищість і першість "великоросів" серед слов'янського світу, про неможливість існування будь-якої державності на території України у період до Київської Русі, про залежність "малоросів" від Росії у силу їхньої неспроможності створити власну державу тощо.

Що можемо дізнатися про походження, рід занять і спосіб життя гунів, якщо звернемося до офіційної історії? Ще у III тисячолітті до нашої ери в степах північніше Китаю мешкали племена хунну (у китайських джерелах — сюнну), які переважно займалися кочовим скотарством. Приблизно на межі II і I тисячоліть до нашої ери у сюнну завершився процес формування родового ладу та виникла їхня власна держава.

Протягом кількох століть кочові племена розпочали тривалу боротьбу проти Китаю, яка тривала тисячу років. Щоб захиститися від агресивної кочової імперії Сюнну, китайці під керівництвом імператора Цінь Шихуанді розпочали будівництво Великого китайського муру.

У середині ІІ ст. сюнну зазнали поразки, і їхня велика кочова імперія розпалася. Проте близько 30 тисяч найнепокірніших кочовиків вирушили на Захід. Через два століття вони несподівано з'явилися в Європі. Відтоді їх стали називати гунами, і значна частина Європи потрапила під їхнє панування. Історики розмістили центр імперії гунів на території сучасної Угорщини. Після цього десятки археологічних експедицій вирушили на пошуки слідів міфічних гунів по всій країні. У музеях поспіхом створювали вражаючі експозиції, що містили картини з уявними сценами життя кочовиків та воскові фігури низькорослого, з кривими ногами та розкосими очима Аттили. Історики постаралися, щоб зовнішній вигляд прийшлих степовиків викликав відразу та змушував гидливо кривитися у всіх, хто вивчатиме або просто цікавитиметься історією.

Що є істинним, а що хибним у відомій версії про походження гунів? Існування кочової імперії Сюнну (Хунну) не є міфом. Перша згадка про народ сюнну сягає ще 2356 року до нашої ери. Після поразки від китайських імператорів з династії Хань, частина сюнну вирушила на Захід.

Отже, чи є правдою твердження прихильників азійського походження гунів? Так, проте лише до тієї миті, коли кочові племена хунну-сюнну, зазнавши тиску з боку Китайської імперії, спрямувалися на Захід. Як з'ясувалося, до Європи степовики не дісталися. Археологічні знахідки свідчать про їхню присутність лише на території сучасного Казахстану.

Якщо вірити прихильникам теорії азійського походження гунів, то азіатські монголоїди протягом кількох століть перебували в Європі, тероризуючи місцеві народи та руйнуючи Римську імперію. За підрахунками науковців, загальна чисельність орди становила б понад півмільйона осіб. Проте, незважаючи на свій значний вплив, кочовики не залишили жодних вагомих пам'яток матеріальної культури.

На теренах Європи неможливо відшукати жодного топоніма, міста чи географічного об'єкту з назвами тюрксько-азійського походження. Так само, не знайдемо жодної європейської мови, котру хунни збагатили б своїм лексичним фондом. Чи справді європейці, маючи три століття контактів з кочовиками, не запозичили хоча б кілька десятків їхніх слів?

Жоден з творів істориків тієї епохи не містить згадок про вторгнення азіатів-хунну. В українських піснях, поемах, думах і легендах також не знайти й натяку на присутність азіатів-хунну чи сюнну на наших землях. Подібним чином, їх не зустріти й у європейських епосах та хроніках.

Звернімося до свідчень давніх істориків. У 124 році поет Діонісій Перієгет у своєму творі "Землеопис" згадує про уннів, які жили на просторах між Каспійським і Чорним морями. Грецький географ, математик та астроном II століття Клавдій Птолемей у своїй "Географії" зазначає: "Між бастарнами і роксоланами живуть хойни". Бастарни в ті часи мешкали в Карпатах, а роксолани займали лівобережжя Дніпра. Отже, хойни (гуни) проживали на етнічних українських землях.

Марціан Гераклійський (III ст.) згадував, що в околицях Дніпра, після аланів, проживають хоани. Ці території належать до етнічних українських земель. Історик IV ст. Амміан Марцеллін зазначав: "Плем'я гунів, про яке мало що відомо з давніх джерел, мешкає за Меотійським болотом". Меотидою називали Азовське море. Приблизно на цих же землях розміщує гунів і історик IV ст. Філосторгій. Про гунів як про корінних жителів Скіфії-України писали також історики VI ст. Йордан і Прокопій Кесарійський.

То ідеологи азійського походження гунів мають рацію? Дикі кочові орди справді у IV ст. заполонили простори Європи? Але ж перші згадки про гунів на території України, залишені нам Клавдієм Птолемеєм, відносяться до ІІ ст. У цей час справжні хунну-сюнну ще вели війни з Китаєм і навіть не думали кочувати на Захід. І з'являться в Європі лише через 200 років! Отже, коли Клавдій Птолемей у ІІ ст. писав про хойнів, які проживають між бастарнами та роксоланами, то мав на увазі не азіатів-хунну, а зовсім інший народ! І стародавні автори, описуючи гунів, навіть не згадують про їхнє азійське коріння.

Читаючи твори давніх істориків, можна уявити зовнішність гунів. Прокопій Кесарійський (VI ст.) писав про них так: "Вони мають світлу шкіру і не є відразливими на вигляд. Їхній спосіб життя не нагадує тваринний". В іншому місці цей же автор зазначає: "Вони дуже високі і надзвичайно сильні". Покажіть нам світлошкірих, високих та фізично потужних азіатів!

Прокопій Кесарійський також зафіксував, що в VI столітті у Візантійській імперії була популярна мода голити бороду, залишаючи довгі вуса й оселедець. Візантійці називали цей стиль "гунською модою". "Ці люди не є кочівниками, вони здавна осіло живуть на родючих землях. Вони керуються одним царем та мають державний устрій, заснований на законах, живучи чесно й справедливо як між собою, так і з сусідами, не гірше за римлян чи персів", — зазначає він. Чи відповідають ці описи образу диких азіатських степовиків?

У X столітті візантійський імператор та відомий історик того часу, Костянтин Багрянородний, зазначав про українців: "Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Однак, вони самі себе іменують русами".

Трохи згодом, у XI столітті, північнонімецький історіограф Адам Бременський писатиме, що в Подніпров'ї здавна мешкали гуни, а Україну він називає Гунігардом. Столицею цієї країни, за його твердженням, було місто Хівен, тобто Київ.

У ХІІ ст. ще один німецький хроніст, Гельмольд, у своїй праці "Хроніка слов'ян" також називав Україну Гунігардом. Не забуваймо, що мова йде про період, коли наймогутнішою державою Європи була Русь-Україна. А європейці продовжують називати українців гунами. Це при тому, що гуни начебто зникли ще півтисячі років тому.

Данський літописець Саксон Граматик у ХІІ столітті вважав, що українці-русичі та гуни є одним народом.

Навіть у XVII столітті шведський дослідник Олай Варелій зазначав, що шведи здавна називають Русь Гунігардом.

Жодного вторгнення європейського континенту азійськими кочовиками у IV столітті не сталося. Племена хунну ніколи не перетинали кордони Європи, не здійснювали нападів і не мають жодного зв'язку з історією України та Європи!

У Європі дійсно існував значний народ, що отримав від стародавніх істориків назву гуни. Проте, вони не мали тюркського походження та відрізнялися високим зростом, міцною статурою і світлою шкірою, будучи європейцями. Схожість їхньої назви "гуни" з "хунну" не вказує на будь-який зв'язок із азіатами.

Європейські гуни протягом багатьох тисячоліть мешкали на своїй землі, від покоління до покоління займалися землеробством, не жили в юртах і ніколи не були кочівниками. Це був культурний і розвинений європейський народ. Саме ця територія стала основою нашої української держави! Звідси гуни розпочали свої завоювання сусідніх народів, створивши з часом величезну імперію з центром у Києві! Імперія гунів стала найбільшою державою в історії української нації, і ми повинні пишатися цим досягненням!

Олександр Ковалевський

Related posts